Брида. Пауло Коельйо
над дуже складним запитанням: якщо спочатку існувало так мало людей на поверхні Землі, а сьогодні їх існує дуже багато, звідки прийшли нові душі?
Брида відчула, як їй перехопило віддих. Вона вже багато разів зверталася з цим запитанням до самої себе.
– Відповідь дуже проста, – сказала Вікка, натішившись протягом певного часу тривожною розгубленістю дівчини. – Під час певних перевтілень ми ділимося. Наші душі діляться так само, як діляться кристали та зірки, клітини й рослини.
Тобто наша душа перетворюється на дві душі, кожна з нових душ також перетворюється на дві й у такий спосіб протягом кількох поколінь ми розселилися майже по всій Землі.
– І лише одна з двох частин усвідомлює, хто вона така? – запитала Брида.
У неї було багато запитань, але вона хотіла ставити їх по черзі, одне за одним: те, яке вона щойно поставила, здавалося їй найважливішим.
– Ми становимо частину так званої Душі Світу, як називають її алхіміки, – сказала Вікка, не відповівши на запитання Бриди. – Насправді, якби Душа Світу тільки ділилася, то вона зростала б, але ставала дедалі слабшою. Тому ми не тільки ділимося, а й поєднуємося. І це поєднання називається Любов’ю. Бо коли душа ділиться, вона завжди ділиться на чоловічу й жіночу частину.
Так сказано й у Книзі Буття: душа Адама розділилася, і Єва утворилася з неї.
Раптом Вікка замовкла і втупила погляд у розкладені на столі карти.
– Тут багато карт, – сказала вона, – але всі вони складають частину однієї колоди. Щоб зрозуміти їхнє послання, ми потребуємо їх усі, усі вони однаково важливі. Те саме можна сказати про душі. Усі люди пов’язані між собою, як карти цієї колоди.
У кожному житті на нас лежить таємничий обов’язок зустріти принаймні одну зі своїх Інших Частин. Велика любов, яка їх розділила, перетвориться на Любов, що їх поєднає.
– А як я зможу довідатися, де моя Інша Частина? – запитала Брида, відчуваючи, що це запитання – одне з найважливіших серед тих, які вона будь-коли ставила у своєму житті.
Вікка засміялася. Вона й сама себе про це запитувала і з не меншою тривогою, аніж дівчина, яка сиділа тепер перед нею. Можна впізнати свою Іншу Частину за блиском в очах – саме так від початку часів люди впізнавали свою справжню любов. Але Традиція Місяця пропонувала інший спосіб: треба побачити світляну цятку, яка мерехтить над лівим плечем Іншої Частини. Але вона не збиралася розповідати їй про це; можливо, вона навчиться бачити світляну цятку, а може, й ні. Тож відповіла їй коротко:
– Треба не боятися ризику. Наражати себе на небезпеку невдач, розчарувань, зневіри, але не припиняти шукати Любов. Той, хто не стомиться від пошуку, переможе.
Брида згадала, що Маг сказав щось подібне, коли говорив про дорогу магії. «Мабуть, це одне й те саме», – подумала вона.
Вікка почала збирати карти зі стола, і Брида відчула, що її час закінчується. Але вона хотіла поставити ще одне запитання.
– А чи можна зустріти у своєму житті більш як одну Іншу Частину?
«Так», – подумала