Список Шиндлера. Томас Кініллі
ранньої осені здобули легку перемогу, а тоді – всю можливу свободу завойовників у гарному місті. Бухгалтер погодився на таку транзакцію – і вони залишили крамницю ще до того, як їм вибили чек на апараті.
Пізніше того самого дня молодий головний бухгалтер – німець, офіційна особа, призначена установою, красиво названою «Східне агентство опіки», завітав до зали, щоб перейняти керівництво єврейськими торговельними справами. То був один із двох німецьких посадовців, приписаний до Бухгайстера. Першим був Зепп Ауе, начальник, неамбіційний старший чоловік, а другим був цей молодий жвавий ділок. Молодший переглянув записи і касу. Узяв валюту, яка не мала цінності. Що вони означають, оці опереткові гроші?
Бухгалтер-єврей розповів, як усе було; головний звинуватив його в підміні старими банкнотами злотих. Ще трохи згодом того самого дня, нагорі, на складах Бухгайстера молодий ділок доповів про це Зеппові Ауе і сказав, що слід зв’язатися з поліцією.
Герр Ауе і молодий ділок обидва знали, що така дія призведе до ув’язнення бухгалтера в тюрмі СС на вулиці Монтелюпі. Молодий вважав, що це дасть блискучий приклад для решти євреїв, що працюють у Бухгайстера. Проте Ауе ця ідея засмутила, бо в нього була власна важка таємниця: його бабуся була єврейкою, але ніхто ще про це не дізнався.
Ауе відправив кур’єра з листом до справжнього головного бухгалтера компанії, польського єврея Іцхака Штерна, котрий саме лежав удома з грипом. Ауе був посадовцем, призначеним із політичних причин, і практично не мав бухгалтерського досвіду. Він хотів, щоб Штерн прийшов до контори й дав раду цій безвихідній ситуації з рулонами льону. І щойно він відіслав лист до Штерна на Подґуже, як у контору зайшла секретарка й оголосила, що за дверима його чекає гер Оскар Шиндлер і заявляє, що в нього призначена зустріч. Ауе вийшов до зали і побачив: там мирно курив високий молодий чоловік, спокійний, як великий пес. Ці двоє бачилися на вечірці напередодні. Оскар був у товаристві судетської німкені на ім’я Інґрід, тройгендера, тобто відповідальної за діяльність єврейської компанії, яка займалася залізними виробами, – на тій самій посаді, що й Ауе в Бухгайстера. Вони були блискучою парою, Інґрід і Оскар, – щиро закохані, стильні, з купою друзів в абвері.
Гер Шиндлер міркував про кар’єру в Кракові.
– Текстиль? – запропонував Ауе. – Це ж не лише уніформи. Внутрішній ринок Польщі сам по собі достатньо великий, і на ньому така інфляція, що зможемо всі на ньому заробити. Хочеш, заходь поглянь на контору Бухгайстера, – запропонував він Оскарові, ще не знаючи, що пожалкує про свою п’яну товариськість о другій годині наступного дня.
Шиндлер помітив, що гер Ауе, схоже, сам уже не дуже радий, що його запросив.
– Ну, якщо зараз незручно, гере тройгендере… – почав Оскар.
Гер Ауе сказав, мовляв, ні, звичайно, зручно, – і повів Шиндлера складами і через двір до змочувального цеху, де з машин сходили великі рулони тканин. Шиндлер спитав, чи не було в пана тройгендера