Марципанова сексуальність. Єлизавета Несова
тником у великому місті. У цьому нотатнику її душа, холодна на перший погляд, але якщо придивитися – під крижаною скоринкою можно побачити створений нею світ.
Світ, у якому герої античних міфів дивляться з екранів бігбордів на байдужих перехожих, де в затишних кав’ярнях можна зігрітися кавою з коньяком та медом, де є розклад поїздів у один кінець та тільки за одним напрямком, де можна легко засинати в одному місці, а прокидатися в іншому, але неодмінно усюди присутній загадковий хлопчик з карима очима.
У цьому світі ви можете раптово побачити себе на якихось світлинах, або за барною стійкою з келихом «Мартіні», або у напівпорожньому вагоні.
Обережно, двері зачиняються…
Сiзiфове мiсто
У цьому місті я навчилась розмовляти пошепки —
Не взувати на ноги стін,
Кидатися в очі перехожим,
Щоб зрозуміти,
Як ти їх зрозумів.
У цьому місті дивовижні квіти —
Візерунки зими
На тлі чиїхсь світлин:
Чим більше намагаєшся дивитись в очі перехожим,
Тим більше розумієш:
«Звірі, що ж ви робите?!» —
Вчать тебе стояти на вокзалі,
Чекати біля телефону
Й якось по-дурному на звірячих лапах
Вертатися до дому —
Самотність чекає тебе:
Тепер я розумію,
Як у цьому місті Сізіфу вдається бути щасливим…
Скринька з самотнiстю
У цьому світі занедбаних дахів
Стали сталими затерті рими;
У цьому світі відвертих одеж
Мої плечі та груди надто пружні…
У цьому світі
Не знайдеш ти мене:
Я бігаю босоніж по кам’яних плитах.
У цьому світі
Я надто відверта,
Я надто гостра —
Схожа на ніж, що біля серця бува…
У цьому світі
Самотність свою я сховала від тебе:
Поруч зі всіма самотня,
Поруч з тобою – тим паче…
Гірше за небуття таке відчуття—
Скринька з самотністю:
Там окуляри, чоловіки, жінки…
Самотня я…
Жiнки Африки
Я знала жінок Єгипту:
На їх чорних спинах
Просякла краплею поту.
Я знала жінок Єгипту:
В них аспідові чорні очі і довгі вії:
Там шукала тебе.
Я знала жінок Нігерії
З їх рабською покорою
В противагу ножу в руці.
Я знала жінок Нігерії —
Відчуй, як вбиваю завше болюче
Твоє нікчемне життя.
Я знаю жінок Африки,
Десь тече Конго:
В ній мої сліди.
Я знаю жінок Африки:
Хода моя гордовита,
Тіло вологе, темне…
Після новин
After news
Мій хлопчик вміє розхитати небо…
Я слухаю новини:
Там відкрили «Арену»,
Там вибух —
Десь світ…
Мій хлопчик вміє розхитати небо..
Я слухаю новини:
Криза,
Звільнюють людей —
Мій німб…
Мій хлопчик вміє розхитати небо…
Новини вимикають світло днів —
Безжальна я чую,
Як стогнуть ліхтарі…
Мій хлопчик розхитав небо…
Вибiрковий карантин
Порожньо в моїй кімнаті,
Червона стрічка на кордоні міст;
Хтось включив радіо,
Але воно мовчить;
Хтось включив телевізор,
А там мурахи —
Очі вже не розрізняють
Спалахів кардіограми…
З усіх кутів кімнати лізуть тіні:
Хочуть викрасти мене звідси,
Хочуть віднести в Аїд,
Бо в мене, мабуть, грип,
Бо мій хлопчик далеко,
Бо не зі мною,
Бо країна запровадила карантин —
Та й помру я не через грип,
А через самотність,
А може, через них,
Бо