Протистояння. Том 2. Стівен Кінг
все ясно. Гадаю, ти просто не хочеш, аби Гарольд одразу про все довідався. Правду кажу?
– Так, – вдячно погодилася вона.
– Значить, хай буде як є. Може, як не будемо висовуватись, воно саме владнається. Я помітив, як він дивиться на Петті. Вона десь його віку.
– Не знаю…
– Ти йому вдячна й почуваєшся, ніби щось винна, так?
– Та певне. В Оґанквіті лишилися тільки ми, і…
– То просто збіг, Френні, ось і все. Ти ж не даси покласти себе на лопатки через шось, шо було чистим збігом.
– Та певне.
– Гадаю, що кохаю тебе, – сказав він. – Мені не так легко це говорити.
– Гадаю, що теж тебе кохаю. Та є ще одна річ…
– Так і знав.
– Ти спитав, чого я припинила приймати пігулки, – вона скубла сорочку, не наважуючись глянути йому у вічі; губи немов пересохли. – Я подумала, що вони можуть зашкодити дитині, – прошепотіла Френ.
– Зашкодити… – він змовк, а тоді схопив її та розвернув до себе. – Ти вагітна?
Вона кивнула.
– І ти нікому не сказала?
– Ні.
– Гарольд. Гарольд знає?
– Лише ти.
– Господи-Всемогутній-блін, – сказав Стю.
Він так пильно вдивлявся в її обличчя, що вона злякалася. Френ уявила дві речі: що він зараз же її кине (як зробив би Джесс, якби дізнався, що вона вагітна чужою дитиною) або пригорне, скаже не хвилюватися, що про все подбає. Вона не очікувала від нього такого наполоханого, напруженого погляду і зловила себе на тому, що згадує вечір, коли підійшла до батька, а він порпався на городі, й усе йому розказала. Він дивився на неї майже так само. Вона пожалкувала, що не розповіла Стю, перш ніж вони зайнялися коханням. Може, тоді б вони не покохалися і він хоча б не думав, що його надурили, що вона… як там кажуть старші люди? Зіпсутий товар. Чи він не про це думає? Вона ніяк не могла зрозуміти.
– Стю? – промовила вона зляканим голосом.
– Нікому не сказала, – повторив він.
– Не знала як.
На очах у неї забриніли сльози.
– А коли буде дев’ять місяців?
– У січні, – сказала Френ, і ринули сльози.
Він пригорнув її й дав зрозуміти, що все гаразд, не зронивши й слова. Стю не сказав, щоб вона не хвилювалася, що він про все подбає, – натомість вони знову покохалися, і Френ подумала, що ніколи не була такою щасливою.
Ні він, ні вона не помітили Гарольда – той стояв у кущах і спостерігав за ними. Непомітний і тихий, як сам темний чоловік. Ні він, ні вона не побачили, як примружилися його очі, перетворившись на два смертоносні трикутнички, коли під кінець Френ пронизав оргазм і вона зойкнула від насолоди.
Коли вони скінчили, вже повністю стемніло.
Гарольд беззвучно зник у кущах.
Минулого вечора обійшлася без записів – була надто збуджена й щаслива. Тепер ми зі Стю разом.
Він погодився не розголошувати таємницю мого Самотнього Рейнджера, скільки вийде, – в ідеалі до того, як осядемо. Я не проти, якщо в Колорадо. Сьогодні я в такому