Трейнспоттінґ. Ірвін Велш
Ніна прочитала по губах матері слово «чай».
Вона було хотіла проігнорувати цей сигнал, але матір наполегливо, немов тонким струменем, поціляючи цими словами Ніну, прошипіла через всю кімнату: «Завари ще чаю».
Ніна кинула номер «НМЕ»[41] на підлогу. Вона виважила себе з крісла і, підійшовши до великого обіднього столу, взяла тацю, на якій стояв заварник і майже порожній глечик з молоком.
Уже в кухні, вона задивилася на своє обличчя у дзеркалі, доглядаючись до якоїсь плямки над верхньою губою. Її чорне, підстрижене спадистим клином волосся було масним на вигляд, хоча Ніна мила його минулого вечора. Вона потерла собі живіт, відчуваючи, який той обдутий через затримання рідини в організмі. Скоро менструація. Кепська справа.
Ніна не могла бути учасницею цього химерного фестивалю скорботи. Все тут було таким неприйнятним. Та неуважна байдужість, яку вона виявляла щодо смерті свого дядька Енді, була почасти робленою. Він був її улюбленим родичем, коли Ніна була крихітним дівчам, бо він її смішив, чи то так усі їй розказували. І, в якомусь сенсі, вона це навіть сама пам’ятала. Все те було: жарти, лоскотання, ігри, розпестливий потік морозива та цукерок. Утім, вона не могла знайти жодного емоційного зв’язку між собою тодішньою і собою теперішньою, а відтак і жодної емоційної прив’язаності до Енді. Слухаючи, як родичі згадують ті часи, коли вона була немовлям і малою дитиною, Ніна щулилася від сорому. Це здавалося цілковитим запереченням її такої, якою вона є зараз. Навіть гірше: це було не круто.
Принаймні вона одягнута траурно, про що їй постійно нагадували. Вона думала: які нудні всі ці родичі. Упродовж усього свого нудотного життя вони чіпляються за повсякденність: це немов якийсь безпросвітний клей, що пов’язує їх водно.
– Ця дівчина не носить ніколи нічого, крім чорного. В мої часи дівчата носили одяг гарних, яскравих кольорів, а не намагались скидатися на вампірів.
Це сказав дядько Бавб, жирний, тупий дядько Бавб[42]. Родичі розсміялися. Всі до останнього. Тупий, жалюгідний сміх. Нервовий сміх наляканих дітей, що намагаються сподобатися шкільному бешкетнику, а не дорослих, які підтверджують, що почули щось кумедне. Ніна вперше усвідомила, що сміх означає дещо більше за гумор. Цей сміх означав зменшення напруження, солідарність перед лицем безжальної смерті. Смерть Енді пересунула цю тему наперед у персональному календарі кожного з них.
Чайник клацнув і вимкнувся. Ніна заварила чай і понесла до кімнати.
– Не вболівай так, Еліс. Не вболівай, ластівко. Ось і Ніна з чаєм, – проказала її тітонька Евріл.
Ніна подумала, що на «Пі Джі Тіпс»[43], мабуть, покладаються нереалістичні сподівання. Хіба можна очікувати, що чай компенсує втрату після двадцяти чотирьох років подружнього життя?
– То є жах, коли в те’ проблеми з мотором, – заявив її дядько Кенні. – Та все ж він хоч не мучивсь. Краще, ніж з отим, що на Р, зогнивати в стражданнях. От
«New Musical Express» – найпопулярніший у Великій Британії музичний тижневик, який випускається з 1952 року.
У шотландській говірці Boab є зменшувальною видозміною імені Роберт, а на слензі – одною з назв пеніса.
«PG Tips» – бренд чаю, який випускається в Британії з 1930 року.