Давид і Голіаф: Аутсайдери, невдахи і мистецтво перемагати гігантів. Малколм Гладуелл
бебі-буму, зі шкільних автобусів щоранку виходило три сотні учнів. У будівлі на вході було кілька подвійних дверей, щоб уникнути тисняви, а рух у коридорах був не менш жвавим, аніж на магістралі.
Але це було давно. Бебі-бум завершився. Буколічний ріг Коннектикуту, на якому розташований Шепоґ – із його чарівними селами колоніальної епохи та звивистими сільськими дорогами, – пригледіли для себе багаті пари з Нью-Йорка. Ціни на нерухомість підвищилися. Молодші сім’ї не могли дозволити собі проживання в цьому регіоні. Кількість учнів зменшилася до 245, а потім до 200 з гаком. Зараз у цій школі в шостому класі навчається вісімдесят дітей. Ураховуючи кількість учнів у початкових школах регіону, скоро шестикласників стане вдвічі менше, тобто середньостатистичний клас у цій школі буде набагато меншим, аніж у цілому по країні. Школа, яка колись була людною, перетворилася на камерну. Чи віддали б ви свою дитину в середню школу Шепоґ-Веллі?
Історія про Вівека Ранадіве й дівочу баскетбольну команду з Редвуд-Сіті показує, що наші уявлення про переваги і вади не завжди правильні й що ми змішуємо ці категорії. В цьому та в наступному розділах я хочу застосувати цю ідею до двох простих, на перший погляд, освітніх питань. Я кажу «на перший погляд», тому що вони здаються простими, але, як побачимо далі, такими зовсім не є.
Запитання про середню школу Шепоґ-Веллі є першим із них. Я припускаю, що ви радо відвели б свою дитину в одну з цих затишних класних кімнат. Майже всюди у світі для батьків і виконавчих органів є аксіомою те, що менші класи кращі. Протягом останніх кількох років уряди США, Британії, Нідерландів, Канади, Гонконгу, Сінгапуру, Кореї та Китаю – і це лише кілька прикладів – вживали кардинальних заходів для зменшення класів. Коли губернатор Каліфорнії заявив про масштабний план зменшення класів у штаті, за три тижні його популярність зросла вдвічі. Впродовж місяця ще двадцять губернаторів оголосили про такі плани, а через півтора місяця Білий дім заявив про свій намір зменшити розмір класів. До цього часу 77 % американців уважають, що гроші платників податків доцільніше використовувати на менші класи, ніж на підвищення заробітної платні вчителів. Ви знаєте, як рідко 77 % американців із чимось погоджуються?
Раніше в класній кімнаті в Шепоґ-Веллі сиділо до двадцяти п’яти учнів. Зараз у деяких класах їх лише п’ятнадцять. Це означає, що учні в Шепоґу мають від учителя значно більше індивідуальної уваги, ніж раніше, а логіка підказує, що чим більше уваги учні мають від учителя, тим краще проходить навчальний процес. Учні в новій, камерній Шепоґ-Веллі мали б навчатися краще, ніж у старій і переповненій, чи не так?
Виявляється, є дуже елегантний спосіб перевірити це. В Коннектикуті чимало таких шкіл, як Шепоґ. У цьому штаті є багато містечок із маленькими початковими школами, а маленькі школи в містечках залежать від природних коливань у прирості населення й цінах на нерухомість. Як наслідок, одного року клас ледве вдається набрати, а наступного він може бути переповненим. Наприклад,