Спершу найважливіше! Жити, любити, вчитися, залишити слід. Стівен Р. Кові

      Вступ

      Якщо «працюй більше, розумніше і швидше» не працює, що робити?

      Якби вам запропонували зупинитися й серйозно подумати: які речі у вашому житті – три-чотири речі – для вас найперші, найважливіші, що б ви обрали?

      І чи приділяєте ви цим речам достатньо уваги й часу – стільки, скільки вважаєте за потрібне?

      Працюючи в Центрі лідерства Кові, ми спілкуємося з багатьма по-справжньому гідними захвату людьми з усього світу. Це активні, працьовиті, дбайливі фахівці, вони віддано трудяться, щоб змінювати світ. Але ці самі люди весь час скаржаться нам, як важко їм день у день приділяти найбільше уваги найважливішим речам. Якщо ви взяли в руки цю книжку, то, мабуть, дуже добре розумієте, що вони відчувають.

      Чому так часто найважливіші для нас речі опиняються не на першому місці? Нам роками пропонують методи, способи, засоби й інформацію, як керувати власним часом і контролювати його. Нам кажуть: якщо ми працюватимемо більше, навчимося робити все швидше і краще, використаємо новий прилад або інструмент, будемо по-особливому сортувати й організовувати речі, то нам таки вдасться зробити все. І ми купуємо новий органайзер, ідемо на нові курси, читаємо нову книжку. Ми все вивчаємо, застосовуємо, докладаємо більше зусиль – і що? Найчастіше люди, яких ми зустрічаємо, зізнаються, що все це тільки посилює відчуття провини й розчарування.

      • Мені потрібно більше часу!

      • Я хочу діставати більше задоволення від життя. А то тільки те й роблю, що кручуся як білка в колесі. На себе часу ніколи не залишається.

      • Мої друзі й родина хочуть, щоб я приділяв їм більше часу, але де мені його взяти?

      • Я постійно перебуваю в стані кризи, бо відкладаю і гаюся, бо постійно перебуваю в стані кризи.

      • Не можу знайти балансу між роботою й особистим життям. Коли я покидаю щось одне, щоб зробити друге, ситуація тільки погіршується.

      • Я не вилажу зі стресу!

      • Так багато є різних справ, і всі важливі, – як мені обирати?

      Традиційний тайм-менеджмент спирається на теорію: якщо людина працюватиме продуктивніше, то зможе контролювати власне життя. А посиливши контроль, людина здобуде мир і вдоволення, що їх так прагла.

      Ми не згодні.

      Годі думати, що наше щастя залежить від здатності все контролювати. Коли вибір, що робити, ми контролювати ще можемо, то наслідків нашого вибору проконтролювати не здатні. Наслідки виникають згідно з універсальними законами або принципами. Тому не ми контролюємо власне життя, а принципи. На нашу думку, саме ця ідея пояснює, чому так часто люди розчаровуються в традиційному тайм-менеджменті.

      У цій книжці ми пропонуємо кардинально інший підхід до тайм-менеджменту. Це підхід, у якому головну увагу приділено принципам. Він ширший за традиційні приписи діяти швидше, наполегливіше, розумніше і більше. Замість пропонувати вам іще одного годинника, ми подаруємо компас, бо напрям вашого руху важливіший за його швидкість.

      У певному сенсі це новий підхід, але, з другого боку, він дуже древній. Він глибоко закорінений у класичних, позачасових принципах, що становлять повну протилежність до сьогоднішніх підходів «швидкого вирішення» та «збагачення-без-докладання-зусиль», що їх так охоче пропагує сучасний тайм-менеджмент і література про «успіх». Ми живемо в модерному суспільстві, яке цінує схематичні рішення. Але якість життя неможливо покращити, просто обравши правильну схему.

      Немає ніяких схем. Є шлях. Шлях іде за принципами, що їх поважали віками. Якщо з вікової мудрості спробувати виділити одне послання, то воно буде таке: сповненого сенсу життя неможливо досягнути завдяки швидкості чи продуктивності. Набагато важливіше, що людина робить і чому, а не те, як швидко вона здатна впоратися з завданням.

      Коротко розкажемо, про що йтиметься в цій книжці:

• У частині першій, «Годинник і компас», ми розглянемо, чому виникає конфлікт між тим, на що ми витрачаємо час, і тим, що для нас насправді важливе. Опишемо три «покоління» традиційного тайм-менеджменту, зокрема нинішню парадигму продуктивності й контролю, і поговоримо, чому цей традиційний підхід «з годинником» лише поглиблює конфлікт замість розв’язати його. Ми виявимо потребу вийти на новий рівень мислення – для формування четвертого покоління, суттєво інакшого, ніж попередні. Заохотимо вас переглянути розподіл свого часу і визначити, ви робите «термінові» чи справді «важливі» для вас речі, розглянемо наслідки «залежності від термінового». Нарешті, ми