Украина и Россия навеки. Анна Калаур
у прокричати вголос:
Твій поцілунок на моїх вустах.
Ні! Марево, мене покинь,
Тебе тут зараз не існує.
Та я злітаю в височинь,
Не чутно, що шепочуть люди.
Ти моє щастя, хоч воно
Ніколи довго не триває.
Я хочу щастя все одно,
Що буде, з нас ніхто не знає.
Тебе немає? Ні, ти тут
Зі мною поруч, ти літаєш.
Кохання зрозуміла суть,
Без остраху в нього пірнаю.
Ти краще прожени мене,
Залиш, хоч краплю в морі тім любові!
Час спливе, і все мине.
Сонце зійде, розквітнуть зорі.
В усьому є моя провина.
Та правда – то моє нещастя.
Я знов кохаю. Винна! Винна!
Мене женуть, ніхто не заздрить.
Та байдуже мені про це!
Хоч трохи щастя ми покуштували
За мить скінчиться, згине все.
І будем бідувать, як бідували.
Тебе немає, я спала,
Наснилося мені з тобою,
Що разом ми на все життя,
А заздрість поглинуло море.
Ніхто не вкрав у мене щастя,
Його украла я сама.
Душа розірвана на шмаття,
А тебе поруч вже нема.
Не позволяй никому украсть своё счастье!
Пробач мені
Пробач ти мені, не святою була.
Хоч знаю, що пізно занадто.
Не буде ніякого фарту —
Вогонь загасила сама.
«Коралі осяйні», – мені так казав.
Мов сльози вони одностайні.
Майбутнього не знав.
І хто все зруйнував?
Пробач ти мені. Я була
Незрозумілою для тебе,
Коли літала вище неба,
В сирій землі сховалась я.
Пробач мені моє кохання.
Моє несповнене бажання
Мене надалі надихає.
Нехай усі вони волають,
Що щастя вже не хочу я,
А рухаюсь я колією навмання!
Пробач ти мені. Хоча б спробуй.
Гадаєш, чи те того варте?
Той камінь носила занадто.
Навіщо слухати слова твої,
Які нічого не говорять.
Моя рука в твоїй руці,
Зелені очі мої просять:
Пробач мені та обійми,
І зайвого мені не треба.
Ти пригорни мене до себе,
А після, що бажаєш, те й роби.
Прости меня!
Чи може жити квітка без води?
Ти хто? Ти є моя вода.
Я кожен день тебе ковтаю.
Хоч ти – не все моє життя,
Але без тебе я зів’яну.
Проходиш ти крізь мої жили.
Енергія жива твоя
Робить мене тільки сильніше.
Всі перепони пройду я.
Не видно тебе, але ти
Істота вічна і постійна.
Не може жити без води
І сама витривала квітка.
Вода – это зло! Энергия портит!
Распоряжайся деньгами во благо!
***
Для мене ти є сильний біль,
Що мою душу рве на шмаття.
Я піднялася в височинь
І дуже швидко звідти впала.
Готова зупинити своє серце,
Щоб не боліло більш воно.
Здається, що не хочу більше жити.
Все зупинилося, та все пішло.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.