Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа
Починаючи зі вкраденої в Русі назви; з того, що Москва буцімто заснована у 1147 році Долгоруким (насправді перша згадка про Москву – лише в 1272-му, під час подушного перепису Золотої Орди), продовжуючи «возз’єднанням» «братніх» народів і закінчуючи суцільним міфом Другої світової: вигаданими героями-панфіловцями, злочинцем Бандерою тощо, тощо, тощо. Тонни брехні. На кожному кроці. Усе, що ви чули про історію за СРСР і з боку Росії, не має нічого спільного з дійсністю. Це всього лише елементи маніпуляції свідомістю для панування імперії. Інформаційна війна, яка ведеться століттями.
Андрій Охрімович часто говорив про можливу українсько-російську війну, і не лише інформаційну, коли для цього, здавалося, не було жодної передумови. Йому ніхто не вірив. Але Андрієве «тримайте порох сухим» в ефірі «5 каналу» виявилося пророчим.
Уперше ми працювали разом іще в часи першого, «помаранчевого», карнавального Майдану – Охрімович запросив мене робити радіоесе для своєї програми на «Свободі». Потім він пішов на «УТ-1» вести «Далі буде», потім до влади прийшов Янукович, і нове російськомовне керівництво «Першого каналу» радісно сповістило всіх, що «Далі нє будєт». Але далі було. Якось ми за півгодини написали в кафе на Подолі концепт історичної програми і, щоб довго не думати, дали проекту кодову назву «Машина часу». Охрімович обійшов майже всі канали, але лише на «5-му» отримав двадцять хвилин ефіру, камеру і невелику команду. В яку запросив і мене.
Чотири роки розвінчування міфів – перед вами.
Тримайте порох сухим. І пам’ятайте – незнання історії не звільняє від відповідальності.
Шлях до Незалежності (Три історії)
Рік 1652-й, квітень. П’ятий рік українсько-польської війни. Загін Тимоша Хмельницького вирушає на Південь – син гетьмана Богдана планує укласти династичний шлюб: оженитися з донькою господаря Молдови, Розандою Лупул. Наслідком має стати союз Гетьманщини з молдаванами в боротьбі проти Речі Посполитої. Польський уряд, дізнавшись про ці плани, вирішив їм зашкодити. Навперейми козакам вирушило п’ятдесятитисячне військо під орудою Марцина Калиновського. Для засідки було обрано місце біля гори Батіг на березі Південного Бугу, неподалік Ладижина. Козацька розвідка, утім, спрацювала краще за польську. Військо гетьмана Хмельницького несподівано прийшло Тимошеві на допомогу. Удар татарських союзників поляки відбили, проте в цей самий час непомічені козаки прорвалися в шляхетський табір. У результаті запеклої битви польське військо практично повністю втратило кавалерію, вціліла решта ганебно втекла.
Середина XVII століття – час великої кризи в Європі. Революції спалахують у Франції та Англії. В останній король позбувся голови. У Східній Європі після повстання Хмельницького починається розпад Речі Посполитої, у якій століттями уживалися православні і католики: українці, литовці та поляки.
На території України від початку війни з Річчю Посполитою формується держава – з власним військом, органами управління та економікою. Проте постає проблема її легалізації в очах світу.
Український історик Віктор Брехуненко зазначає: «Справа в тім, що українська держава, яка виникла під загравами української національно-визвольної війни XVII століття, потребувала узаконення у християнському світі. Точно так, як і тепер, будь-яка держава має бути узаконеною. І єдиний спосіб узаконити тоді цю державу, в умовах України, коли правитель був не з князівської династії, коли елітою стало козацтво, а не традиційна українська еліта, шляхта, полягав у тому, щоби будь-яка християнська держава взяла на тимчасово під свою протекцію Україну».
Богдан Хмельницький був не лише чудовим військовим тактиком, а й блискучим дипломатичним стратегом. Одруження Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул створювало передумови для започаткування династії Хмельницьких. Проте у 1653-му, під час заворушень у Сучаві, Тиміш гине. Свою протекцію Україні для боротьби з Польщею пропонують османський султан і цар Московії. Із двох зол Хмельницький обирає, як йому здається, менше: союз із начебто так само православною Москвою.
У січні 1654-го в Переяславі відбувається міфологізована в Росії та СРСР козацька рада. Подробиці вигаданого «воссоєдінєнія» так званих братських народів творці цього міфу вимушено випускають.
На так званій Переяславській раді присутньо лише двісті вісімдесят чотири особи. Відмовилися присягати Москві Брацлавський, Полтавський, Уманський і Кропив’янський козацькі полки, полковник Іван Богун, частина міщан Києва, Переяслава, Чорнобиля. Митрополит Сильвестр Косів та архімандрит Києво-Печерського монастиря Йосип Тризна також навідріз відмовилися мати справу з московитами, як із нащадками Орди та паліями українських книг.
Від імені Кремля на переговори прибув боярин Бутурлін. Коли козаки очікували, що він за тогочасним звичаєм від імені царя також присягне їм, той відмовився. Виник скандал, залагодити який удалося лише фразою Бутурліна, мовляв, царське слово перемінним не буває.
За словами Віктора Брехуненка, «для тогочасних міжнародних відносин не були притаманні якісь довічні союзи, хоч вони так і називалися “вічними мирами”, якесь стратегічне партнерство,