Великий ветеринарний довідник. Отсутствует
прояви. У хворих корів і телиць спостерігається набрякання статевих губ, запалення піхви, утворення на слизовій оболонці піхви вузликів величиною з просяне зерно, ендометрит, піометра, аборти (зазвичай на 2 – 4-му місяці тільності), недоотримання приплоду в матковій групі стада за минулий рік. У биків при зараженні трихомонадами відзначають запалення препуція, статевого члена, зниження статевої активності.
Діагноз ставлять на підставі даних епізоотології, симптомів хвороби і результатів мікроскопічного та культурального дослідження матеріалу (абортовані плоди, плодові оболонки, змив і виділення зі статевих органів, сперма і секрети додаткових статевих залоз) від тварин, яких підозрюють у зараженні. Трихомоноз диференціюють від інфекційного фолікулярного вестибуліту, бруцельозу, лістеріозу і лептоспірозу.
Лікування. Для лікування корів застосовують препарати місцевого призначення (порожнину матки корів обробляють розчином іхтіолу, флавакридину, фурациліну або етакридину лактату, внутрішньом’язово ін’єктують розчин метронідазолу) і загального (для скорочення порожнини матки підшкірно вводять розчину прозерину, розчин карбахоліну та ін.). Бикам підшкірно вводять розчин фурамону або прозерину з місцевою обробкою препуція розчином із суміші нітрофуранових препаратів і суспензією фуразолідону, метронідазолу Після курсу лікування корів і биків досліджують на наявність трихомонад.
Профілактика. Полягає в ізоляції та лікуванні хворих тварин, організації штучного запліднення корів і телиць спермою від завідомо здорових биків.
Етіологія. Хвороба великої рогатої худоби та інших тварин, а також людини, яку викликають трематоди з роду фасціол, які паразитують у жовчних шляхах печінки.
Збудник – печінкова і велетенська фасціоли (листоподібної форми, ясно-брудно-зеленого кольору). Розвиток збудника від яйця до адолескарія проходить у біотопах (житлах) молюсків малого ставковика за 2–2,5 місяці. Формування статевозрілих фасціол у печінці інвазованих тварин завершується через 3–4 місяці; паразитування у жовчних ходах триває роками.
Зараження відбувається аліментарним шляхом, в основному влітку на пасовищі, в місцях з великою кількістю дрібних водойм-біотопів малого ставковика. Фактори передачі – вода, трави, що ростуть у водоймах, на вологих і поливних землях, сіно з цих ділянок, забруднене адолескаріями.
Клінічні прояви. Гострий перебіг інвазії спостерігається серед молодняку великої рогатої худоби і проявляється сильною пригніченістю хворих особин, залежуванням, різким збільшенням печінки, хворобливістю, атонією і виснаженням. У дорослих тварин хвороба протікає хронічно, що виражається у зниженні удоїв, пригніченості, блідості слизових оболонок, появі набряків на повіках, у міжщелепному просторі, на грудях, нижній частині живота, збільшенні печінки. Можлива загибель тварин. Діагноз ставлять на підставі виявлення яєць фасціол