Давня казка. Українка Леся


Давня казка - Українка Леся


Скачать книгу
а.

      Ви щасливі, холоднії зорі,

      ясні, тверді, неначе з кришталю;

      якби я була зіркою в небі,

      я б не знала ні туги, ні жалю.

      Давня весна

      Промінням грала, сипала квітки,

      Вона летіла хутко, мов стокрила,

      За нею вслід співучії пташки!

      Все ожило, усе загомоніло —

      Зелений шум, веселая луна!

      Співало все, сміялось і бриніло,

      А я лежала хвора й самотна.

      Я думала: «Весна для всіх настала,

      Дарунки, всім несе вона, ясна,

      Для мене тільки дару не придбала,

      Мене забула радісна весна».

      Ні, не забула! У вікно до мене

      Заглянули від яблуні гілки,

      Замиготіло листячко зелене,

      Посипались білесенькі квітки.

      Прилинув вітер, і в тісній хатині

      Він про весняну волю заспівав.

      А з ним прилинули пісні пташині,

      І любий гай свій відгук з ним прислав.

      Моя душа ніколи не забуде

      Того дарунку, що весна дала;

      Весни такої не було й не буде,

      Як та була, що за вікном цвіла.

      Хотіла б я піснею стати

      Хотіла б я піснею стати

      У сюю хвилину ясну,

      Щоб вільно по світі літати,

      Щоб вітер розносив луну.

      Щоб геть аж під яснії зорі

      Полинути співом дзвінким,

      Упасти на хвилі прозорі,

      Буяти над морем хибким.

      Лунали б тоді мої мрії

      І щастя моє таємне,

      Ясніші, ніж зорі яснії,

      Гучніші, ніж море гучне.

      Давня казка

      Може б, хто послухав казки?

      Ось послухайте, панове!

      Тільки вибачте ласкаво,

      Що не все в ній буде нове.

      Та чого там, люди добрі,

      За новинками впадати?

      Може, часом не завадить

      І давніше пригадати.

      Хто нам може розповісти

      Щось таке цілком новеє,

      Щоб ніхто з нас не відмовив:

      «Ет, вже ми чували сеє!»

      Тож, коли хто з вас цікавий,

      Сядь і слухай давню казку,

      А мені коли не лаврів,

      То хоч бубликів дай в’язку.

      І

      Десь, колись, в якійсь країні,

      Де захочете, там буде,

      Бо у казці, та ще в віршах,

      Все можливо, добрі люде.

      Десь, колись, в якійсь країні

      Проживав поет нещасний,

      Тільки мав талан до віршів,

      Не позичений, а власний.

      На обличчі у поета

      Не цвіла урода гожа,

      Хоч не був він теж поганий, —

      От собі – людина божа!

      Той співець – та що робити!

      Видно, правди не сховати,

      Що не був співцем поет наш,

      Бо зовсім не вмів співати.

      Та була у нього пісня

      І дзвінкою, і гучною,

      Бо розходилась по світу

      Стоголосою луною.

      І не був поет самотнім:

      До його малої хати

      Раз у раз ходила молодь

      Пісні-слова вислухати.

      Теє слово всім давало

      То розвагу, то пораду;

      Слухачі співцю за теє

      Ділом скрізь давали раду.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4Rx9RXhpZgAASUkqAAgAAAAMAAABAwABAAAAQAYAAAEBAwABAAAAYAkAAAIBAwADAAAAngAAAAYBAwABAAAAAgAAABIBAwABAAAAAQAAABUBAwABAAAAAwAAABoBBQABAAAApAAAABsBBQABAAAArAAAACgBAwABAAAAAgAAADEBAgAeAAAAtAAAADIBAgAUAAAA0gAAAGmHBAABAAAA6AAAACABAAAIAAgACACA/AoAECcAAID8CgAQJwAAQWRvYmUgUGhvdG9zaG9wIENTNiAoV2luZG93cykAMjAxNTowNjoxMCAxMTo0Mjo1MQAAAAQAAJAHAAQAAAAwMjIxAaADAAEAAAD//wAAAqAEAAEAAAB4BQAAA6AEAAEAAADACAAAAAAAAAAABgADAQMAAQAAAAYAAAAaAQUAAQAAAG4BAAAbAQUAAQAAAHYBAAAoAQMAAQAAAAIAAAABAgQAAQAAAH4BAAACAgQAAQAAAPcaAAAAAAAASAAAAAEAAABIAAAAAQAAAP/Y/+0ADEFkb2JlX0NNAAL/7gAOQWRvYmUAZIAAAAAB/9sAhAAMCAgICQgMCQkMEQsKCxEVDwwMDxUYExMVExMYEQwMDAwMDBEMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMAQ0LCw0ODRAODhAUDg4OFBQODg4OFBEMDAwMDBER
Скачать книгу