Вибрані поезії. Петро Гулак-Артемовський

       «Нуте, хлопці! швидко, шпарко!

      Музики, заграйте!

      Гей, шинкарю, гей, шинкарко,

      Горілки давайте!»

      Ріжуть скрипки і бандури,

      Дівчата гопцюють;

      Хлопці, піт аж ллється з шкури,

      Коло їх гарцюють.

      Бряжчать чарки, люльки шкварчать,

      Шумує горілка;

      Стук, гармидер, свистять, кричать,

      Голосить сопілка.

      Пан Твардовський в кінці стола

      З поставця черкає.

      «Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!» —

      На ввесь шинк гукає.

      В батька й матір отамана

      І громаду лає;

      Скрутив жида, як гамана,

      Ще й усом моргає!

      Сікнувсь улан — він вздовж його

      Шаблюкою тріснув.

      Улан — тю-тю!… га-га!… го-го!…

      Зайцем в кутку приснув.

      Взяв набакир писар шапку,

      Пан грішми забрязкав.

      Аж гульк! писар — верть в собаку

      І на всіх загавкав.

      А шевцеві пан Твардовський

      В такі знаки дався,

      Що, мабуть, із час московський

      Барилом качався.

      В ніс втеребив дві бурульки;

      З бурульок, мов з кухви,

      Б’ють під стелю через рульки

      Джерела сивухи.

      Б’ють джерела… пан-гульвіса

      Кухоль підставляє;

      Аж зирк в кухоль! — що у біса?

      В’юн на дні іграє!

      «Дух святий, миряни, з нами!

      Вилупіть лиш баньки!»

      В’юн утік, а цап з рогами

      Вилазить із склянки.

      Мекнув, мов його родимець

      Почав мордувати.

      Та й стриб в комин; аж гульк — німець

      Стоїть серед хати!

      Ніс — карлючка, рот свинячий,

      Гиря всі в щетині;

      Ніжки курячі, собачий

      Хвіст, ріжки цапині.

      Дриг ногою!… круть ріжками!…

      В пояс поклонився:

      «Ну, Твардовський, час, із нами

      Щоб ти розплатився!

      Гуляв єси, верховодив,

      Усім взнаки дався;

      Дівчат дрочив, жінок зводив,

      Над всіма знущався.

      Чого душа забажала,

      Мав всього ти стільки!…

      Курей, ковбас, м’яса й сала,

      Бочками горілки.

      Нагрів і нам ти чуприну,

      Як сам здоров знаєш:

      Окульбачиш, мов скотину,

      Та всюди й гасаєш.

      Годі глузувать з чортами,

      Слова — не полова.

      Чи забув, яка між нами

      З тобою умова?

      Лиса гора… бритва… палець…

      Паперу під карти…

      Гайда в пекло!… Кров не смалець, —

      З чортами не жарти.

      В письмі стоїть, читай сміло:

      На кагал бісовський