100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова
дисциплінованість і цілеспрямованість стали основою всього його наукового й особистого життя.
Після переїзду родини до Петербурга Володимир закінчив гімназію 1881 р. і вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету, де під впливом видатного вченого В. В. Докучаева зайнявся мінералогією і кристалографією. Проте його інтереси не обмежувалися цими вузькими галузями науки. Вернадський серйозно займався ґрунтознавством, фізичною географією, мерзлотознавством, природними водами, біологією, історією розвитку наукової думки, філософією, історією та літературою. Для читання художньої і наукової літератури він вивчив усі слов'янські мови, а також англійську, французьку, німецьку і багато інших мов, що допомагало йому в спілкуванні з іноземними вченими під час численних наукових відряджень до Європи.
Не залишався Володимир осторонь і від громадського життя. 1883 р. він став одним із засновників Студентського науково-літературного товариства і керував його науковою радою. Теплі стосунки і схожість поглядів (за винятком терору) зв'язували його з одним із членів товариства Олександром Ульяновим. Але близькими друзями Вернадського на все життя стали брати Ольденбурги, Корнілов, Гревс, Шаховський, Ушинський, Краснов. А до створеної ними групи з вивчення народної літератури ввійшла і Наталя Єгорівна Старицька, яка 1886 р. стала його дружиною і дала йому щастя й ту підтримку, яких Володимир Іванович після смерті батька не відчував від матері та молодших сестер, Ольги і Катерини. Вони прожили разом понад півстоліття, виховали двох дітей – Георгія (1887 р. н.) і Ніну (1898 р. н.), а тисячі листів, написаних відданим подружжям, стали свідченнями їхніх не згаслих з роками почуттів і цілковитого взаєморозуміння.
Після закінчення університету 1885 р. Вернадський залишився при ньому працівником мінералогічного кабінету і провадив активну науково-дослідну роботу в галузі мінералогії, кристалографії і суміжних наук. Замах на життя царя й арешт О. Ульянова (1887 p.) ледь не обірвали успішно розпочату кар'єру вченого. Щоб уникнути його звільнення, Вільне економічне товариство відправило Володимира Івановича досліджувати поклади фосфоритів у Смоленській губернії. А навесні 1888 р. університет відрядив його на стажування до видатного фахівця в галузі кристалографії П. Грота до Мюнхена, а в Париж – до Л. Ле Шательє і Ф. Фуке. Протягом двох років молодий учений працював у різних наукових установах Німеччини, Австрії, Італії і Франції ідо того, чим цікавився, додав органічну та неорганічну хімію.
Відразу після повернення Вернадський був призначений керівником кафедри мінералогії фізико-математичного факультету Московського університету і разом з Докучаєвим займався ґрунтознавчими дослідженнями на Полтавщині. 1891 р. він уже приват-доцент, сім років по тому захищає докторську дисертацію «Явища ковзання кристалічної речовини» і стає професором мінералогії і кристалографії Московського університету.