Дюна. Френк Герберт
метри в діаметрі. Його знайдено в північних широтах. Але з надійних джерел відомо, що траплялися хробаки понад чотириста метрів завдовжки, і є всі підстави вважати, що існують навіть іще більші.
Пол поглянув на конічну проекцію широт північного Арракіса, розгорнуту на столі.
– Пустельні пояси та південні полярні регіони позначені як непридатні для життя. Це через хробаків?
– І через бурі.
– Але будь-яке місце можна зробити придатним для життя.
– Усе залежить від того, наскільки це економічно виправдано, – сказав Юе. – А ризики на Арракісі численні та дорогі. – Він пригладив вуса. – Твій батько скоро буде тут. Перш ніж я піду, вручу тобі подарунок. Я натрапив на це, поки збирався.
Він поклав на стіл між ними чорний видовжений предмет, завтовшки, як кінець великого пальця Пола.
Пол уважно глянув на цю річ. Юе звернув увагу, що юнак не кинувся відразу торкатися до подарунка, й подумав: «Який же він обережний?»
– Це стародавня Оранжистська Католицька Біблія для космічних мандрівників. Не фільмокнижка, а справжня, видрукувана на волокнистому папері. Її оснащено збільшуваним склом і системою електростатичних зарядів. – Він узяв її та показав. – Закритою книжку утримує заряд, який діє на стиснуті пружини обкладинок. Натискаєш на край – ось так – й обрані тобою сторінки відштовхуються одна від одної, розгортаючи книгу.
– Вона така маленька.
– Але в ній тисяча вісімсот сторінок. Натискаєш на край, ось тут, й електронний заряд гортатиме сторінки в ритмі твого читання. Але ніколи не торкайся пальцями самих сторінок. Аркуші надто тендітні. – Він закрив книгу та простягнув її Полові. – Спробуй.
Юе спостерігав за Полом, який прилаштовувся до сторінок, і подумав: «Це я так власну совість рятую: даю йому релігійну втіху, перш ніж зрадити. І все ж таки зізнаюся собі, що він зможе піти туди, куди мені зась».
– Певно, її виготовили ще до фільмокнижок, – сказав Пол.
– Вона дуже стара. Але нехай це буде нашою таємницею, гаразд? Твої батьки можуть подумати, що ця річ надто цінна для такої юної людини, як ти.
А насправді Юе подумав: «Його матір точно зацікавиться моїми мотивами».
– Гаразд… – Пол закрив книгу, тримаючи її в руці. – Якщо вона настільки цінна…
– Виконай примху стариганя, – сказав Юе. – Мені подарували її, коли я був зовсім юним. – А сам подумав: «Я маю захопити його розум і пробудити жадібність». – Розгорни її на чотириста шістдесят сьомій калімі[23], де сказано: «З води бо все життя починається»[24]. На краю обгортки є маленька мітка, що вказує на це місце.
Пол обмацав палітурку та відчув дві зазубрини: одну глибшу, а другу – дрібнішу. Він натиснув на дрібнішу – і книга розгорнулася на його долоні, а збільшувальне скло опинилося на потрібному місці.
– Прочитай уголос, – сказав Юе.
Пол облизнув губи та прочитав:
– Замислись над тим фактом, що глуха людина не може чути. Якою ж тоді глухотою наділені ми всі? Яких чуттів бракує нам, що ми не бачимо й не чуємо
Каліма – декларація віри в ісламі.
Парафраза на 21-шу суру Корану, відому як Аль-Анбія (вірш 30).