Дюна. Френк Герберт
лідера – їхнього неофіційного представника. Подумай про те, як вони зреагують, коли через мене їхні прибутки різко знизяться. Зрештою, власна вигода понад усе. Велика Конвенція полетить до біса. Не можна дозволити, аби хтось розоряв тебе! – Жорстка посмішка викривила рот Герцога. – Що б не спіткало мене, вони дивитимуться в інший бік.
– Навіть якщо нас атакують атомними бомбами?
– Обійдуться і без подібних жахіть. Жодної відкритої непокори Конвенції. Але, за винятком цього, можливо все… можливо, навіть розпорошення шкідливих речовин чи отруєння ґрунту.
– Тоді навіщо ми вплутуємося в це?
– Поле! – Герцог насуплено зиркнув на сина. – Якщо знаєш, де пастка, – це перший крок до її уникнення. Нагадує дуель, лише масштаби більші – обхідний маневр усередині обхідного маневру, що ховається в іншому обхідному маневрі… і так, здається, до безкінечності. Головне – розплутати цей клубок. Коли нам відомо, що Харконнени запаслися меланжем, ми ставимо інше запитання: «Хто ще так зробив?» Це і є список наших ворогів.
– І хто ж це?
– Деякі Великі Доми, що, як нам відомо, неприязні до нас, і частина тих, кого вважаємо своїми друзями. Однак зараз ми ними можемо не перейматися, адже є ще один важливіший ворог – наш любий Падишах-Імператор.
Пол спробував ковтнути – у роті різко пересохло.
– А ти не можеш скликати Ландсраад, викрити…
– І показати ворогові, що ми знаємо, чия рука тримає ніж? Ех, Поле, зараз ми цей ніж принаймні бачимо. Хто знає, де він з’явиться наступного разу? Якщо ми оголосимо про це перед Ландсраадом, наші слова лише посіють смуту. Імператор усе заперечуватиме. Хто наважиться засумніватися? Виграти ми можемо лише дрібку часу, зате ризикуємо перетворити все на хаос. Та й звідки буде завдано наступний удар?
– Усі Доми могли б почати запасатися прянощами.
– Наші вороги мають фору – забагато доведеться наздоганяти.
– Імператор, – промовив Пол. – Тобто – сардаукари.
– Без сумніву, перевдягнені в харконненівську форму, – погодився Герцог. – Та це все одно будуть солдати-фанатики.
– Як фримени допоможуть нам проти сардаукарів?
– Хават розповідав тобі про Салусу Секундус?
– Імператорську планету-в’язницю? Ні.
– А що, як це дещо більше, ніж планета-в’язниця, Поле? Ось питання, яке при тобі ніколи не ставилося про імператорські корпуси сардаукарів: звідки вони беруться?
– З планети-в’язниці?
– Звідкись же вони повинні братися.
– Але ж рекрути, яких Імператор вимагає з кожного…
– Це те, у що нам пропонують вірити: вони лишень рекрути Імператора, яких змалечку чудово тренують. Часом ходять чутки про імператорських тренерів, але баланс нашої цивілізації залишається незмінним: військові сили Великих Домів Ландсрааду, з одного боку, а з другого – сардаукарів і рекрути. Та рекрути, Поле… Сардаукари ж завжди залишаються сардаукарами.
– Але всі рапорти про Салусу Секундус свідчать, що це пекло