Дюна. Френк Герберт
ти збираєшся почепити його?
– Десь тут.
– Ні, – відповідь була чіткою й остаточною. Джессіка могла б удатися до хитрощів, щоб переконати його, але пряма суперечка буде марною. І все ж таки вона вирішила спробувати, навіть якщо робила це лише, щоб нагадати собі, що не хитруватиме з ним.
– Мілорде, – мовила вона, – якби ви тільки…
– Моя відповідь – ні. Я, на свій сором, потураю тобі в більшості питань, але не в цьому. Я щойно прийшов із їдальні, де є…
– Мілорде! Будь ласка.
– Люба, доводиться обирати між твоїм травленням і моєю родовою честю, – відказав він. – Вони висітимуть в обідній залі.
Вона зітхнула.
– Так, мілорде.
– Ти можеш за звичкою їсти у своїх покоях, коли забажаєш. Я лише чекаю, що на офіційних урочистостях ти посядеш належне тобі місце.
– Дякую, мілорде.
– І не поводься зі мною так холодно й офіційно! Дякуй, що я так і не одружився з тобою, люба. Тоді сидіти зі мною за столом під час кожної трапези було б твоїм обов’язком.
Вона кивнула з незворушним обличчям.
– Хават уже встановив наш власний детектор отрути над обіднім столом, – сказав він. – Ще один, переносний, є у твоїй кімнаті.
– Ви передбачили цю… незгоду, – сказала вона.
– Кохана, я думаю також про твій комфорт. Я найняв прислугу. Вони з місцевих, але перевірені Хаватом – усі фримени. Вони побудуть тут, доки наші власні люди не звільняться з інших завдань.
– Чи може хоча б хтось звідси бути по-справжньому безпечним?
– Кожен, хто ненавидить Харконненів. Можливо, ти навіть захочеш залишити головну економку, Шедаут Мейпс.
– Шедаут, – повторила Джессіка. – Фрименський титул?
– Мені казали, це означає «той, хто черпає з джерела» – вислів, який на Арракісі повниться неабиякими відтінками. Вона може не вразити тебе як служниця, але Хават про неї дуже високої думки на основі звіту Дункана. Вони переконані, що вона хоче служити – і служити саме тобі.
– Мені?
– Фримени дізналися, що ти з Бене Ґессерит, – сказав він. – А тут про Бене Ґессерит ходить багато легенд.
«Міссіонарія Протектіва, – подумала Джессіка. – Жодна місцина не уникнула її».
– Це означає, що Дункан досягнув успіху? – запитала вона. – Чи будуть фримени нашими союзниками?
– Немає нічого певного, – відповів Герцог. – Дункан гадає, що вони б хотіли трохи придивитися до нас. Однак вони пообіцяли на час перемир’я не нападати на наші віддалені селища. А це важливіше досягнення, ніж може здаватися. Хават каже, що фримени завжди дошкуляли Харконненам, але масштаби завданих ними збитків ретельно приховувалися. Харконнену зовсім не хотілося, щоб Імператор дізнався про безпорадність усієї його армії.
– Економка з фрименів, – замислилася Джессіка, повернувшись до питання Шедаут Мейпс. – Її очі мають бути абсолютно синіми.
– Не дозволяй зовнішності цих людей розчарувати тебе. Вони наділені потужною силою і здоровою енергією.