.
опанувала себе та мовила:
– Неочищений, який побачить крис-ніж, не повинен залишити Арракіс живим. Ніколи не забувайте про це, міледі. Вам довірено крис-ніж, – служниця глибоко вдихнула. – А тепер усе має йти своїм плином. Не можна прискорити час. – Вона кинула погляд на купи коробок і всілякого добра біля них. – І доки ми тут, у нас чималенько роботи.
Джессіка завагалася. «Усе має йти своїм плином» – одне з низки заклинань Міссіонарії Протектіви про прихід Превелебної Матері, яка звільнить їх.
«Але я не Превелебна Матір, – подумала Джессіка. І ще: – Велика Матір! Як же міцно вкоренилися ті постулати! Певно, це справді огидне місце!»
Мейпс буденним тоном поцікавилася:
– Міледі, якими будуть ваші перші розпорядження щодо мене?
Інстинкти підказали Джессіці, щоб вона підтримала цей тон. Жінка відповіла:
– Ось там – портрет старого Герцога. Він має висіти з одного боку обідньої зали. А голова бугая нехай опиниться на протилежній від картини стіні.
Мейпс підійшла до голови бика.
– Якою ж велетенською має бути тварина з такою головою, – мовила вона, нахилившись. – Мені ж спершу треба буде її помити, так, міледі?
– Ні.
– Але на рогах запікся бруд.
– Це не бруд, Мейпс. Це кров батька нашого Герцога. Ці роги вкрили прозорим фіксатором за кілька годин після того, як звір убив старого Герцога.
Мейпс підвелася.
– Он воно що! – відказала вона.
– Це просто кров, – сказала Джессіка. – Лише стара кров. Знайди когось, щоб тобі допомогли почепити це. Ці огидні речі доволі важкі.
– Ви подумали, що мене збентежила кров? – запитала Мейпс. – Я з пустелі, тому бачила вдосталь крові.
– Я… знаю, що так і було, – відповіла Джессіка.
– І частина з неї була моєю власною, – вела далі Мейпс. – Значно більше, ніж спричинила ваша дрібна подряпина.
– Ти б хотіла, щоб я різонула глибше?
– О, ні! Тілесних рідин зовсім не багато, тож було б марнотратством витрачати їх просто так. Ви правильно вчинили.
Джессіка звернула увагу на слова і те, як їх було вимовлено. Вона помітила глибинні сенси у словосполученні «тілесні рідини». І знову її схвилювала важливість води на Арракісі.
– З якого боку обідньої зали потрібно причепити кожну з цих оздоб, міледі? – запитала Мейпс.
«А ця Мейпс завжди дуже практична», – подумала Джессіка і сказала:
– На твій розсуд, Мейпс. Насправді це не має жодного значення.
– Як скажете, міледі, – Мейпс нахилилася й узялася знімати пакувальний папір і мотузки з голови. – Убив старого Герцога, так? – мугикнула вона.
– Мені покликати вантажника тобі на підмогу? – запитала Джессіка.
– Я впораюся, міледі.
«Так, вона впорається, – подумала Джессіка. – Це визначальна риса фрименської істоти: у них потяг до долання перешкод».
Джессіка відчула холодні піхви крис-ножа в корсажі й замислилася про довгий ланцюг задумів Бене Ґессерит, для якого щойно було викувано ще одну ланку. Завдяки цим задумам їй удалося