Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс
як це описав Далай-лама. Я маю на увазі виявлення речей, що виводять нас із рівноваги. Це те, чого можна навчитися, що можна змінити, але нам не треба соромитись. Ми – люди, й іноді нам корисно усвідомлювати, що в нас є людські емоції. Питання полягає в здатності визначити, коли це доречно.
Протягом тижня діалогів архієпископ часто казав, що нам не варто лаяти себе через негативні думки й емоції і що вони є природними та неминучими. На його думку, вони лише посилюються під впливом провини і сорому, коли ми вважаємо, що їх не повинно в нас виникати. Далай-лама погодився, що людські емоції природні, але він заперечував їхню невідворотність. Він пояснив, що ментальний імунітет – це спосіб їх уникнути.
Упродовж кількох місяців після поїздки в Дармсалу я намагався зрозуміти цю видиму розбіжність у поглядах: чи справді можна уникнути негативних думок та емоцій, розвинути те, що Далай-лама називав «ментальним імунітетом»? Чи ці думки й емоції є неминучими і їх слід прийняти та пробачити себе за них, як то радить робити архієпископ?
Нарешті, після численних дискусій з фаховими психологами стало зрозуміло, що кожен із цих поглядів має право на існування і відображає інший етап у циклі емоційного життя. Завдяки самопізнанню й медитації ми можемо збагнути природу нашого розуму і навчитися послаблювати свою емоційну реактивність. Таким чином ми станемо менш вразливими до деструктивних емоцій та моделей мислення, які завдають нам величезних страждань. Це і є процес розвитку ментального імунітету.
Архієпископ лише нагадував нам, що навіть за наявності цього імунітету подекуди в нас виникатимуть негативні або деструктивні емоції і в таких випадках найгірше, що можна зробити, – це жорстко себе критикувати.
Інакше кажучи, Далай-лама твердив, що якщо ми їстимемо корисну їжу, прийматимемо вітаміни і вдосталь відпочиватимемо, то зможемо бути здоровими, а архієпископ казав: «Так, але навіть у цьому разі ми іноді підхоплюватимемо застуду, тому не слід погіршувати власний стан самобичуванням».
Отже, як нам боротися з цими перепонами на шляху до щастя – неминучими джерелами страждань, як внутрішніх, так і зовнішніх, – що завдають нам такого лютого болю і муки в житті, коли ми з ними стикаємося? Сюди входять і такі прикрі повсякденні явища, як стрес, розчарування та хвилювання, і такий доленосний досвід, як біди, хвороби і, зрештою, зустріч зі смертю. Ми не можемо впливати на неминучість цих подій, але обидва чоловіки погодилися, що таки можемо визначати їхній вплив на наше життя, змінюючи своє ставлення до них.
Перший крок – це прийняти наявність страждань. Будді приписують такі слова: «Я вчив одного і лиш одного: страждання і припинення страждань». Перша шляхетна істина буддизму полягає в тому, що життя сповнене страждань. На санскриті страждання називається дукха (не плутати з горіховою і дуже смачною єгипетською приправою дукка).
Дукха можна перекласти як «стрес», «тривога», «страждання» або «незадоволення». Його часто