Куди зникає щастя. Кара Мелоді Брайт
після падіння. Можливо, ви ще сто разів встигнете змінити місце роботи, куди-небудь переїдете або вирішите кардинально змінити долю, в результаті чого подібні питання вас взагалі стануть хвилювати найменше на світі.
Ніхто з нас не знає, що з ним станеться завтра або навіть в наступну хвилину. Життя завжди може дуже круто згорнути, поставивши нас в глухий кут. Або, навпаки, виявивши прекрасну стежку для майбутнього.
Дозвольте собі залишатися трохи безвідповідальним, не хвилюючись про речі, що не мають в даний відрізок часу ніякого значення.
Якщо у вашій родині ніхто смертельно не хворий, то немає ніякої потреби міркувати про те, що трапиться, якщо це раптово станеться. Якщо сьогодні у вас є робота, і ви в змозі заробити собі на шматок хліба, то навряд чи щось зміниться в майбутньому, навіть якщо ви втратите свого роботодавця або будете звільнені. У вас вже є певний рівень навичок, професійного досвіду і здібностей, а тому нижче він стати вже точно не зуміє. І ви завжди будете в змозі знайти альтернативу.
Люди, які постійно бояться чогось і надмірно переживають, не подобаються нікому. Ніхто не назве вас відповідальною і мудрою людиною, якщо перед виходом з дому ви надягаєте на голову залізну каску і ховаєте за пояс вогнепальну зброю. Швидше за все, вас просто пошкодують в кращому випадку, а в гіршому – почнуть обходити десятою дорогою.
Тому що найголовніше – це вміти жити. По-справжньому. Не забувати про це ніколи, навіть якщо вас долають типові проблеми дорослих людей. Повірте, у всіх членів СДЛ вони однакові. І кожен думає про те саме. І навряд чи в дитинстві ви мріяли стати ким-небудь з цієї сірої маси. Людиною з зацькованим, згаслим поглядом жертви.
Майже напевно в своєму далекому дитинствi ви сміялися над страхами власних батьків і бабусь, вважаючи їх абсурдними і смішними. І ви були абсолютно праві. Ви жартували над зауваженнями матері надіти шапку і шарф, щоб не застудитися. І ніколи не одягали їх. І ніколи при цьому чомусь не застуджувалися.
Дорослі люди постійно тяжіють до гіпервідповідальності. Їм здається, що вони повинні продумати все, що тільки можливо. Убезпечити себе з усіх боків. Але це ніколи не працює.
Те погане, що трапляється з нами, відбувається не тому, що ми були недостатньо підготовлені або мало думали про потенційну біду. Погане відбувається просто тому, що воно існує. Однак це означає ще дещо. А саме: існує і хороше.
Підлітки більше зосереджені саме на світлій стороні буття, мало звертаючи увагу на небезпеки, що чекають на життєвому шляху. Вони просто живуть, насолоджуючись кожним днем, просто люблять або ненавидять, роблять помилки і не мучаться почуттям каяття совісті.
Дорослі бачать лише погане. І воно оточує їх з усіх боків, підбираючись все ближче і не даючи навіть зітхнути від все міцнiшого з роками страху.
Якщо доросла людина середніх років просто може позбутися сну, турбуючись про те, що з ним здатне трапитися в реальному