Сайонара. Джеймс А. Миченер
якщо я поговорю з командуванням про вас?
– Про що саме?
– Ви напружені, як годинникова пружина. Я збираюся сказати, що вас варто усунути від польотів.
– Лікар вас випередив, – засміявся я. – Я отримав призначення до Японії.
– Чудово, – сказав він. – Токіо?
– Ні, Кобе. Батько моєї дівчини заправляє там усім.
– От пощастило.
– Є й свої недоліки.
– Я маю на увазі, що й Келлі теж вирушає до Кобе. Ви зможете стежити за ним.
Мені це було огидно.
– Хочете сказати, що він повертається туди, де його дівчина?
– Його конгресмен наполягає на цьому.
Я почав було говорити про те, що я думаю про конгресменів, які пхають свого носа до військових справ, але священик мовив:
– Ви повинні врятувати юнака.
Я подумав про норовливого коротуна Джо Келлі й сказав, виходячи:
– Ніщо не врятує цього шибайголову.
ДЖО КЕЛЛІ: «У американських військових, одружених на японських дівчатах, завжди такий вигляд, ніби вони знають велику важливу таємницю».
Це був чудовий день. На авіабазі на «Джей-10» не було тепло, але у повітрі віяло весною і почалась відлига; прихід весни у Кореї відчувався, як і в будь-якій іншій частині світу. Я декілька разів глибоко вдихнув на повні груди і спустився вулицею між штабами підрозділів, що залишалась похмурою всупереч приходу весни, і мовив до себе: «Облиш Келлі. Нехай він дбає про себе сам».
Я попрямував до свого намету, де на мене чекали пиво та гра в покер, аж раптом згадав, що у Келлі мають бути документи про моє призначення. Довелося зайти до намету штабу ескадрильї, де я і знайшов цього телепня, який сидів за столом із власноруч намальованою табличкою, гідною швидше генерала, на якій було написано «Ейрмен1 Келлі».
Він був приземкуватим хлопчиною в юнацьких роках. Мені було двадцять вісім, і кожен, хто був молодшим, здавався незрілим, але Келлі дійсно був таким. Він виріс у неблагополучному районі Чикаго, ніколи не навчався у коледжі, але мав швидкий допитливий розум і своєрідну винахідливість. Келлі мав волосся піщаного кольору та понівечене життям ірландське обличчя. Загалом він був налаштований проти цілого світу і проти всіх офіцерів зокрема. Його особова справа дивувала: він чотири рази отримував підвищення до капрала – і кожного разу його знову понижували у званні. Він поводився нестерпно, постійно втрапляв у халепи і був останнім, від якого можна було б очікувати серйозних стосунків із будь-якою дівчиною.
Келлі показав мені розпорядження і сказав:
– Мати друзів вигідно.
Я був доповідачем на одному з військових судів Келлі, але він здивував мене під час другого, коли попрохав бути його захисником. Він не шанував нікого, але обожнював людей, які кермують літаками. Коли він тицьнув у мене паперами, я збирався знову його вичитати, але він посміхнувся і сказав:
– Чув, що ви сьогодні збили ще два.
– Бум, бум.
– Як
Система військових звань в США істотно відрізняється від вітчизняної; звання «ейрмен» приблизно відповідає званню «старший солдат авіації», якби щось подібне існувало у Повітряних силах України.