Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха
звідси, придумайте причину затримки. А краще – не вигадуйте нічого. Кому яке діло. Успіхів.
Прощаючись, Кошовий переконався – Магда поволі, але впевнено починала ставати такою, якою він та інші звикли її бачити.
Залишив її зі спокійною душею.
Тепер дурниць не наробить.
До Різника не наблизився, ось тут негаразд.
Розділ п’ятнадцятий
Мороз і волосся
Телеграма чекала в конторі на Шевській.
Прийняв її Найда і вручив Кошовому, ніби цінний пакет. Клим вирішив – послання від Шацького, бо дантист ось уже кілька днів, як не давав про себе чути. Тому напевне кортіло дізнатися, як просувається розслідування, і за інших обставин Клим неодмінно попліткував би з Йозефом. Новин жодних, таємницю Магди не розкрив би Шацькому ні в якому разі, причому – особливо Шацькому. Але вільної хвилини на пусті балачки й переливання з пустого в порожнє не мав тепер навіть для нього.
Здивувався прочитаному. Бо справді чекав вітань від друга.
Його запрошували на чай. Саме на чай із кексами. Ще й зазначали: купленими вранці в цукорні на Академічній, там триває передріздвяний продаж смаколиків. Зазначали: поговоримо про відому особу. Підпис: «Ваша Пані». Саме так, із великої букви.
Кошовий перечитав телеграму, потім ще раз. Розуміючи, що робить дурню, не стримався, понюхав її. Помітивши здивований погляд помічника, блазнювато моргнув Остапові. Мовляв, усе гаразд, то така гра. Хоч намагався наслідувати сищиків, про яких читав у книжках, передусім – знаменитого Голмса. Послання не пахло нічим спеціальним: ані жіночих парфумів, ані тютюну, ані чоловічої фарби для волосся та вусів.
Замислено згорнув, запхав у кишеню.
Повернувся до поточних справ, яких накопичилося чимало, і Найда незабаром міг потонути в паперовому морі. Зосередившись, приділив помічникові зо дві години, визначаючи пріоритети й даючи вказівки, потому зібрався йти, та нагодився відвідувач, який потребував уваги пана адвоката. Витративши на розмову ще близько години, Клим провів добродія, розкланявся в дверях, а сам повернувся й вирішив викурити сигару.
Кільця ароматного диму полинули до стелі.
Отже, Пані.
Так Клим назвав свою вчорашню знайому. Тобто так вона дозволила звертатися до себе. Розмова стосувалася їх двох, і згадана в телеграмі «відома особа» – напевне не Магда Богданович. Повія знала про Ядвігу, але навряд чи від учора встигла довідатися більше. Висновок напрошувався лише один: мова піде про Анну.
Є ще щось, чого Кошовий не знає.
Знову затягнуся, провів поглядом нові кільця. Торкнувся кишені, де лежало послання.
Він не знає, звідки Пані відома адреса його контори на Шевській. Не уявляє, звідки пересічна вулична дівка дізналася, що саме тут можна знайти чоловіка, котрий їй навіть не назвався, бо вона того не захотіла. І якщо відоме це місце, то хто гарантує, що курва не вивідала, де й, головне, з ким живе пан адвокат.
Клим покрутив сигару в пальцях, дедалі більше похмурніючи.
Справа ставала чим далі, тим небезпечнішою особисто для нього. Тут же згадав: Анна