Аутсайдер. Стивен Кинг

Аутсайдер - Стивен Кинг


Скачать книгу
ніх сидіннях були вдягнені в синю уніформу. Позаду розташувався здоровань у костюмі. На хіднику стояло двоє чорношкірих хлопчиків – один поставив ногу на пошарпаний оранжевий скейтборд, другий тримав під пахвою скейт кольору лайма. Вони простежили, як автівка завернула на парковку біля парку відпочинку Естель Барґи, а тоді перезирнулися.

      – Це п’ять-нуль,[2] – сказав один.

      – Та ну нафіг, – відповів другий.

      Не марнуючи більше часу на розмови, вони подалися геть, штовхаючи свої скейтборди. Правило було просте: як приїхали п’ять-нуль – час забиратися. Батьки їх навчали, що життя чорношкірих мають значення, проте у випадку з п’ять-нуль – не завжди. Глядачі на бейсбольному полі заохотливо скрикнули й ритмічно заплескали в долоні – «Золоті дракони Флінт-Сіті» стали до битки в другій половині дев’ятого інінгу,[3] вже відстаючи на одне очко.

      Хлопці не озиралися.

      2

Свідчення містера Джонатана Рітца[10 липня, 21:30, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон]

      Детектив Андерсон: Я знаю, що ви засмучені, містере Рітц, це цілком зрозуміло, але мені треба з’ясувати, що саме ви бачили сьогодні ввечері.

      Рітц: Ніколи цього не забуду. Ніколи. Мені, мабуть, якась пігулка не завадить. Наприклад, «Валіум».[4] Зроду його не ковтав, але зараз точно не завадить. Таке враження, що серце в горлі застрягло. Ваші криміналісти якщо знайдуть на місці злочину блювотиння, а певно, таки знайдуть, то хай знають, що воно моє. І мені не соромно. Будь-хто розпрощався б із вечерею, якби таке побачив.

      Детектив Андерсон: Лікар, безперечно, випише вам заспокійливе – коли ми закінчимо. Я сам про все домовлюся, але наразі ви мені потрібні з ясною головою. Ви це розумієте, так?

      Рітц: Так. Звісно.

      Детектив Андерсон: Просто розкажіть мені все, що бачили, і на цей вечір будете вільні. Зробите мені таку ласку, сер?

      Рітц: Гаразд. Сьогодні ввечері близько шостої я пішов гуляти з Дейвом. Дейв – це наш бігль. Ми його годуємо о сімнадцятій. Самі з дружиною їмо о сімнадцятій тридцять. Десь о вісімнадцятій Дейв уже готовий робити всі свої справи – я маю на увазі і «маленьку», і «велику». Я його вигулюю, поки Сенді, це моя дружина, миє посуд. Чесний розподіл праці. А чесний розподіл праці дуже важливий у шлюбі, особливо після того, як діти виросли. Отак ми мислимо. Щось я молоти починаю, так?

      Детектив Андерсон: Усе гаразд, містере Рітц. Розповідайте, як вам зручно.

      Рітц: Ой, звіть мене Джоном. Терпіти не можу оце «містер Рітц». Наче я крекер якийсь. Мене так діти дражнили в школі – «Крекер Рітц».[5]

      Детектив Андерсон: Угу. Тож ви вигулювали собаку…

      Рітц: Точно. І коли він учув сильний запах… то був запах смерті, я так думаю… мені довелося обома руками тримати повідець, хоча Дейв – собака невеликий. Йому хотілося дістатись джерела того запаху. І…

      Детектив Андерсон: Стривайте, повернімося назад. Ви вийшли зі свого дому на Малберрі-авеню, 249, о вісімнадцятій…

      Рітц: Може, і трохи раніше. Ми з Дейвом спустилися пагорбом до «Джералда» – це бакалія на розі, де продаються всілякі делікатеси, – тоді пішли по Барнум-стрит і завернули до парку Філіс. Той, що діти називають «парк Сифіліс». Вони гадають, що дорослі нічого не розуміють, нічого не чують, але все ми чуємо і розуміємо. Принаймні деякі.

      Детектив Андерсон: Ви завжди гуляєте цим маршрутом?

      Рітц: Ну, інколи трохи його змінюємо, щоб не набридло, та, перш ніж іти додому, майже завжди попадаємо в той парк, бо Дейв там купу всякого винюхує. Парковка при парку о такій годині майже порожня – якщо тільки старшокласники не приїжджають грати в теніс. Цього вечора машин не було, бо корти там ґрунтові, а напередодні дощило. На парковці стояла єдина автівка – білий фургон.

      Детектив Андерсон: Комерційна вантажівка, як гадаєте?

      Рітц: Точно. Без вікон, тільки половинчасті двері ззаду. Такий фургон, що на них дрібні фірми перевозять товар. Може, то був «Еконолайн»,[6] але точно не скажу.

      Детектив Андерсон: Назви компанії на ньому не було? Наприклад, «Кондиціонери від Сема» чи «Вікна на замовлення від Боба»? Щось таке?

      Рітц: Ні-ні. Геть нічого. Та він був брудний, ось що вам скажу. Давно його не мили. І багно на шинах, може, від дощу. Дейв понюхав шини, а тоді ми пішли однією з гравійних стежок поміж деревами. Приблизно за чверть милі Дейв загавкав і побіг праворуч у кущі. Саме тоді він і вчув той запах. Мало повідця в мене з рук не вирвав. Я все намагався притягнути його до себе, та він не давався, тільки перекидався, рив лапами землю й гавкав собі далі. Тож я взяв його на коротку – маю той повідець-рулетку, дуже зручний у таких випадках – і пішов слідом. Він уже не так реагує на білок і бурундуків, бо ж не цуценя, та я подумав, що він учув єнота. Я вже збирався його вертати,


Скачать книгу

<p>2</p>

Five-O (амер. сленг) – копи, поліція; вислів пішов від серіалу «Hawaii Five-O», де числом 50 позначався поліцейський підрозділ (Гаваї – 50-й штат).

<p>3</p>

Інінг – період бейсбольного матчу, за який обидві команди по черзі грають у захисті й нападі; усього в матчі дев’ять інінгів; «стати до битки» – вивести на поле бетера, який, граючи в нападі, має можливість заробляти очки.

<p>4</p>

Одна з торгових назв діазепаму, що належить до класу транквілізаторів.

<p>5</p>

Популярна марка крекерів американського виробника «Набіско».

<p>6</p>

«Econoline», стара модель мікроавтобусів «Ford» E-серії.