Шлях королів. Брендон Сандерсон
Ну немає в тебе – буря на твою голову – влади поза полем битви. Якщо ти знову… хоч пальцем… я тебе…
– Заспокойся, Ґазе, – сказав Каладін, відпускаючи його. – Я не збираюся задавати тобі прочухана – принаймні поки що.
Коротун позадкував, потираючи плече й зиркаючи на Каладіна.
– Сьогодні третій захід, – мовив той, – день платні.
– Отримаєш за годину разом з усіма.
– Ні. Вона в тебе з собою. Я бачив, як ти розмовляв там із кур’єром, – сказав Каладін і вимогливо простягнув руку.
Ґаз роздратовано щось пробурмотів, але видобув гаманця й заходився рахувати сфери. У центрі кожної зблискував крихітний, мерехтливий вогник. Діамантові марки, кожна вартістю у п’ять діамантових скалок. За одну скалку можна було купити буханець хліба.
Ґаз відрахував чотири марки, хоча в тижні, як відомо, п’ять днів. Сержант віддав їх Каладінові, але той не поспішав забирати руку, так само наставляючи долоню.
– З тебе ще одна, Ґазе.
– Ти ж казав…
– Ну ж бо!
Той підскочив, а тоді дістав сферу.
– Ти, ваше благороддя, якось дивно розумієш, що означає дотримувати слова. Ти обіцяв мені…
І змовк, щойно Каладін узяв сферу, яку тільки-но отримав, і вручив її назад.
Сержант насупився.
– Не забувай, звідки вона береться, Ґазе. Я дотримаю свого слова, але ти не забиратимеш собі частини моєї платні. Я даватиму її тобі. Втямив?
Той виглядав спантеличеним, однак миттю вхопив сферу з Каладінової руки.
– Якщо зі мною щось трапиться, грошей ти більше не побачиш, – мовив мостонавідник, ховаючи інші чотири сфери до кишені, а тоді ступив крок уперед. Каладін був чималого зросту й просто височів над набагато нижчим Ґазом. – Пам’ятай про нашу угоду. І не смій заважати мені.
Проте сержант не давав себе залякати. Він сплюнув убік, і темний згусток мокротиння прилип до кам’яної стіни, помалу сповзаючи донизу.
– Я не стану задля тебе брехати. Якщо ти гадаєш, що за якусь обкрєм’яну марку на тиждень я буду…
– Я очікую лише на те, про що сказав. Які сьогодні наряди в Четвертого мосту на території табору?
– Відповідаєте за прибирання в їдальні після вечері.
– А мостове чергування?
– Післяобідня зміна.
Це означало, що ранок був у їхньому розпорядженні. Команді це сподобається: можна буде провести день платні, марнуючи сфери на азартні ігри та повій, і навіть на якусь часинку забути про те жалюгідне життя, яке випало на їхню долю. Після обіду їм доведеться повернутися для чергування, тобто очікування на території складу деревини на випадок можливої вилазки. А після вечері вони вишкрібатимуть казанки.
Ще один змарнований день. Каладін повернувся, щоб іти назад до складу деревини.
– Ти нічого не зміниш, – гукнув йому вслід Ґаз. – Вас запроторили в мостонавідники не з доброго дива.
Каладін не стишував кроку. Сил спурхнула з даху й опустилася йому на плече.
– У тебе немає влади, – і далі