Немає виходу. Тэйлор Адамс
щойно закінчив школу, і, скрутившись у крижаній багнюці за кордоном, б’ється на чужій війні, мріючи про рідних на батьківщині. Вона так розуміла цю частину.
Ймовірно, Ларс не так заглиблювався у зміст цієї пісні. Він голосно жував шоколадний батончик. Потім подлубався у носі й роздивився свою знахідку у світлі лампи. Двічі перднув. Після другого разу він захихотів і, зненацька розвернувшись, вишкірився в задню частину фургона, показуючи повний рот крихітних гострих зубів. У грудях Дарбі защеміло, а її серце стиснулося в кулак.
– Підігрів його для тебе, – сказав він.
Ларс дивився в темряві на клітку Джей, але й не уявляв, що також дивився просто на Дарбі. На шар тканин, що вкривав її, і на одне вільне око. Усе, що потрібно – лише трохи більше світла.
Він дивиться просто на мене.
Усмішка Тхорячого Писка зникла. Він продовжував дивитися.
«О Господи, він мене бачить, – подумала Дарбі, щулячись, відчуваючи, наче по її шкірі поповзли павуки. – Його очі звикають до темряви і тепер він знає, що я тут, і, Господи, він збирається мене вбити…»
Він перднув утретє.
Ну, або так.
Цього разу звук був довгий і гучний, і Ларс розреготався. Він кричав від сміху і бив руками пасажирське сидіння. Він був надзвичайно задоволений собою і, задихаючись, звернувся до своєї полонянки:
– Ось… Ах-ха, ось, будь ласка, пердіж для тебе. Гарний і теплий, еге ж, Джей?
Дарбі почула, як зігнулася стрічка на роті Джей, коли та трохи нахилила свою голову. Вона уявила, як дівчинка дивиться на неї із виразом «Бачиш, із чим я маю справу?», закотивши очі.
Потім сміх Ларса перетворився на кашель. Вологий, булькотливий, наче в нього був синусит30. Це пояснювало його дихання ротом.
Ногами Дарбі впиралася у п’ятигалонну каністру бензину, яку вона бачила раніше. Тепер поруч із каністрою вона помітила ще один білий бутель. У світлі приладової панелі ледве виднівся логотип «Клорокс». Мабуть, відбілювач.
П’ять галонів бензину.
І відбілювач.
Можливо, засоби для прибирання місця злочину?
Після того як по радіо прокрутили ще кілька святкових пісень («Бабусю збив олень Санти» і «Тиха ніч»31, першій із яких він підспівував), Ларс вимкнув двигун і поклав ключі в кишеню куртки. На той час у фургоні було близько двадцяти семи градусів тепла, вікна в цьому карцері вкрилися конденсатом. На склі виблискували вологі намистини. Під задушливою ковдрою, через піт і сніг, що танув, шкіра Дарбі стала липкою. Рукава прилипли до зап’ястків, її балахон був просякнутий потом.
Ларс вискочив із фургона, натягнув свою шапочку і знову подивився на лампу верхнього світла. Він досі не розумів, що з нею сталося. Але потім розвернувся, востаннє промовисто перднув, помахав дверима, заганяючи повітря усередину до Джей (і Дарбі), і пішов геть.
Дарбі слухала, як його кроки поволі зникають. Потім вона почула, як удалині відчинилися двері будівлі й гучно зачинилися.
Тиша.
Джей
Запалення слизової оболонки навколоносових пазух.
Християнська різдвяна пісня.