Шляхами і стежками життя. Наталена Королева
ставок, коли заманулось жабок удавати!
На Різдво – в цей день святкували Естрельїтині іменини188 – бабуня схотіла зробити внучці особливу радість. Запиталася, чого б собі бажала іменинниця? Що їй подарувати?
– Подаруйте мені, бабуне, Марусю! Най буде мені за сестричку! Але за «справжню!». Най живе у нас, най спить зі мною, най буде завжди у нас!..
Довелось докладно висвітлювати, хто така Маруся, де та як пізнала її. Покликано Северину, яка прийшла урочисто, з мережаною хусткою в руках і в новому шовковому очіпку. Зі всіх служащих у маєтку одна тільки Северина не цілувала руку пані дідички. Зате ніхто, крім пані дідички, не називав бабу Северця!
Результатом Естрельїтиного прохання було, що Маруся переселилася до «панського будинку», мешкала з Естрельїтою, вчилася французької мови, а Естрельїта дістала дозвіл вільно і без перешкод ходити до бабусі Северини…
І от стали «минулим»: Маруся, і бабуня Северина, і стара оселя… Зникло все, як сон…
Нині Естрельїта починала свій день не поцілунком бабуниної руки, що пахне «Violettes de Parme»189, а службою Божою в каплиці. Там, у бабуні, також була каплиця. Але Естрельїту водили на службу Божу тільки в неділю і у свята.
Замість нудних навчань mademoiselle Hortense – завжди усміхнені черниці оповідають прецікаві речі, яких, здається, ніколи не наслухаєшся. Показують баревні190 образи, на яких намальовано «все, що є на світі!»: звірі, птахи, квіти, рослини… і як Бог світ створив… і як Ісусик у печері народився та від лихого Ірода-царя тікав на ослику до Єгипту… далеко-далеко!
На інших, знов, намальовано Histoire de France: поганські жерці у білих шатах, славний Верцінгеторікс191 з довгим волоссям, заплетеним у коси, як у дівчини. Естрельїта вже знає, що він воював з Цезарем, який «був поганин і забив багато-багато людей та відбирав їм їхню землю».
Був там і король Кльовис192, що перший охрестився. І другий король, завзятий вояк Даґобер193, що так поспішав до бою, аж одного разу одяг штани на руба194…
Але найбільш подобалася Естрельїті «L’histoire Sainte des anciens», як тому казали дівчата: «Святе Письмо стародавніх». Тобто старогрецька та староримська міфологія. Про жодних святих, ані про Ісусика у тому «стародавньому Святому Письмі» не було мови. Говорилося там лише про богів та богинь. Мати Марія Маргарита, яка тому навчала, казала дівчатам, що ті боги богами не були, бо бог тільки один. І було дуже тяжко зрозуміти, хто ж то були, ці боги, що богами не є?.. Але на образках у книжці вони були такі гарні!.. А мати Марія Маргарита казала, що кожна справді освічена людина повинна про них знати, тому й навчають цьому у школі195.
Естрельїті дуже подобалися ці «боги, що богами не є». Прийшла до свого власного переконання, що ті боги є чимось таким, як добрі феї-чарівниці у казках. Вона плела вінки і вішала їх на найгарніших деревах кляшторного саду в дар «богам, що богами не є»…
Сестра Анжеліка, яка вміла дуже гарно креслити
Тому святкували іменини Естрельїти на Різдво, що її наймення Естрелья – зоря – висвітлювало, що то значить зоря Бетлеємська, яка з’явилась при народженні Христовім, і це було також причиною, чому французь ка вихователька назвала дівчинку Noële, тобто «Різдво». Бо ж наймення «Наталена» на Україні, а може, й скрізь на світі, крім Півдня Франції і Еспанії – незнане. Означає-бо воно також Різдво, але й наймення святої, яка була пастушкою, вихованою чужими пастухами, бо рідний батько звелів її викинути чи втопити з досади, що народилася знов донька, а не син (Н. К.).
За ті часи у Франції був ще досить сильний вплив класицизму, тому в школах навчали міфології (Н. К.).