Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен
і доклали всіх зусиль, щоб її підготувати. Треба вщент розбити наших противників таким виявом цілковитого громадського співчуття. Чутки все ширяться. Не можна далі мовчати про скуповування земель. Тобі доведеться сьогодні ж під звуки промов і пісень, під дзвін келихів… словом, серед усього цього урочистого святкового піднесення оголосити до загального відома, чим ти ризикнув для блага суспільства. У нас можна багато чого досягти в такі хвилини урочистого святкового піднесення, як я щойно висловився. Але спершу треба таке піднесення викликати, інакше нічого не вийде.
Бернік. Так, так…
Руммель. Особливо коли справа така делікатна і дражлива. Але, слава Богу, в тебе така репутація, Берніку, що вивезе тебе. От ще треба нам з тобою договоритись відносно промов. Студент Теннесен присвятив тобі вірші. Починаються дуже гарно: «Прапор ідеї високо тримай!» Рерлуну доручено виголосити вітальне слово, і тобі, звичайно, доведеться відповісти.
Бернік. Я не можу сьогодні, Руммель. Чи не візьмеш ти це на себе?
Руммель. Яб з охотою, але це неможливо. Ти ж розумієш, слово буде звернене безпосередньо до тебе, – втім, нас теж буде згадано побіжно. Я вже говорив про це з Вігеланом і Санстадом, і на нашу думку, тобі слід би відповісти тостом за процвітання суспільства. Потім Санстад скаже кілька слів про єднання між різними верствами суспільства. Вігелан, очевидно, висловить побажання, щоб нова справа не похитнула міцних моральних основ нашого суспільства, а я збираюся стисло згадати про скромну діяльність наших жінок, яка теж має своє значення для суспільства. Та ти не слухаєш?
Бернік. Ні, ні, слухаю. Але скажи, море і справді так розбурхалося?
Руммель. А, ти турбуєшся про «Пальму»? Що ж, судно добре застраховане.
Бернік. Так, застраховане, але…
Руммель. І цілком справне, а це ж найголовніше.
Бернік. Гм… Так, звичайно… Якщо з судном і станеться лихо, то це не означає, що люди теж повинні загинути. Трапляється, корабель загине, і вантаж… ну й чемодани всілякі, документи…
Руммель. Та чорт їх забирай, чемодани й документи! Кому вони потрібні!
Бернік. Як це? Так, так, звичайно, я хотів тільки сказати… Цить!.. Знов співають…
Руммель. Це на «Пальмі».
Вігелан входить з правого боку.
Вігелан. Ось тепер виводять і «Пальму». Вечір добрий, пане консул.
Бернік. І ви, досвідчений моряк, все-таки рішуче додержуєтесь тієї думки, що…
Вігелан. Я рішуче додержуюсь тієї думки, що все в руці Божій, пане консул. Крім того, я тільки-но з корабля… роздав там кілька брошурок, які, сподіваюсь, принесуть з собою благословення.
Санстад і управитель Крап входять з правого боку.
Сан стад (ще на дверях). Так, коли вже тут щасливо минеться, то… А, вечір добрий, вечір добрий!..
Бернік. Щось сталося, пане Крап?
Крап. Я нічого не кажу, пане консул.
Санстад. Весь екіпаж «Індіанки» п'яний-преп'яний. Щоб я не був чесною людиною, коли ця худоба себе не занапастить.
Лона входить з правого боку.
Лона (до Берніка). Ну от, тепер можу тобі передати привіт від нього.
Бернік.