На твердій землі. Улас Самчук
теперішнє житло справляло враження, ніби я вирвався з Шанхаю на широкі прерії Саскачевану[22]. Я мав стільки місця, що далебі не знав, що з ним робити. Мою коштовну гардеробу непомітно проковтнула вмурована у стіну шафа, за стола правила скринька від мила «Люкс», у меншій кухонній кімнаті зворушливо красувалась ще одна подібна меблева споруда «санкіст»[23], на якій знайшла приміщення електрична, портабельна плитка на два пальники.
Спальню в головній кімнаті репрезентував вживаний, стовчений матрац, розложений просто на підлозі і прикритий універсальним накривалом військового походження, ще з таборів, фабрикації «Меркур Вул Ко» з Філадельфії.
Харчування, машина для стриження трави, кишка для поливання травників, рискалі, лопата, сокира і безконечна черга безконечних потреб і всіляких наглих несподіванок. От хоч би такий класичний приклад: ні з сього, ні з того в туалеті відмовилась текти вода… Сам Аллах знає, що там сталося, туалетні механізми не вашої компетенції, і ви змушені кликати експерта. Він приїжджає пишним фургоном з безліччю барвистих написів, входить до вас з виглядом, ніби прибув рятувати вас від смерти, заходить до туалети, хвилин десять там чарує і, відходячи, залишає на п’ять доларів і двадцять п’ять центів рахунок. Або яка-небудь одна паскудна ганчірка, яка випадково потрапить до стічної рури ватерклозету, наробить вам більше халепи, ніж ціла холодна війна між Сходом і Заходом. Повна пивниця води, все плаває, викликаєте пожежну сторожу, з гуком і ревом приїжджає величезна споруда з помпами, вриваються кілька у ґумових одягах і сталевих шоломах дядьків, починається ходження, тупання, помпування і рахунок на 25 долярів… І так без кінця. Ванни, крани, електричні втички, телефон, розвалені сходи, зарослі квітники, спізнений молочар, настирливий газетяр… І свідки Єгови, які чи не кожного дня, саме коли ви після нічної зміни наміряєтесь спати, приходять навертати вас на справжню віру і спасати від пекла.
Але питання меблів можливо найбезоглядніше… Наприклад, валятися в куті на старому матраці у своїй власній хаті або їсти на скриньці, яка пахне милом, в наш цивілізований, нуклеарно-атомовий вік, і кому це може імпонувати… Хтось колись відвідає, котрась з тих поклонниць в капелюсі з вуалькою… і взагалі життя без меблів не життя, а тому коли я з великими жертвами у одного череватого добродія на тій самій вулиці Маркгам за двадцять доларів роздобув антикварну, ще з-перед першої світової війни, канапу, я вважав це за величезне господарське досягнення.
Спочатку я не знав, де ту чудову річ поставити, дарма, що всі мої кімнати були порожні (проблема місця, особливо коли його багато, завжди морочлива), але коли я нарешті це вирішив, я не міг нею вистарчально налюбуватися. Це була справді благородна древність, добре збережена, з мішаним запахом тютюну, поту і собак, яка так доречно заповняла порожнє місце під головною стіною і тим самим дала початок мого меблевого устаткування взагалі. Я міг сидіти, спати, лежати горілиць і мріяти про щасливе майбутнє.
І
Саскачеван (
Санкіст (від англ. Sunkist Building) – тут згадано восьмиповерхову будівлю Sunkist Building у Лос-Анжелесі, яка належала компанії з вирощування цитрусових. Протягом багатьох років у цій будівлі містилась штаб-квартира компанії. У тексті автор використав слово у переносному значенні – кількаповерховий.