Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов
1858. С.-Петербург
Милостивый государь!
Прилагаю сто рублей и извиняюсь в медленности, которая произошла от болезни моей.
Когда Вы оправитесь, доставьте, пожалуйста, удовольствие познакомиться с Вами.
Примите уверение в душевном уважении.
В. Кокорев.
26 дек[абря]
СПб.
В Бассейной,
собственный дом.
319. А. I. Толстої до Т. Г. Шевченка
30 грудня 1858. С.-Петербург
Пожалуйста, Тарас Григорьевич, приходите завтра. От 7 до 10 будет у нас Олдридж и будет читать. Прошу Вас съездить к Кулишу и передать ему мое приглашение. Да нельзя ли пригласить и Александру Ивановну и Семена Степановича. Да смотрите же, устройте это.
Ваша Толстая.
Вторник,
30 декабря.
На четвертій сторінці:
Тарасу Григорьевичу
Шевченке
320. С. Хлебовського до Т. Г. Шевченка
1858. С.-Петербург
Bądź tak dobry, kochany Tarasie, przyszlij mi mój menekin, gdyż mi jest konecznie potrzebny i niemam teraz żadnego, wszystkie odemnie poodbierali.
Szanujący Cię
S. Chlebowski[6].
1859
321. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка
17 січня 1859. С.-Петербург
Батьку отамане кошовий
і мій єдиний друже!
Треба б було мені на тебе сердиться, та ні, розсердься ти перше на мене. Розсердься ти на мене за те, що я вторік ще аж у апрілі місяці получив твоє письмо ласкаве од М. М. Лазаревського та не промовив тобі й півслова й досі. Хоч би подякував за ті 10-ть карбованців, що ти во ім’я моє дав якомусь моєму братові Петрові Шевченку. Спасибі тобі, мій друже єдиний! У мене єсть брати Микита й Йосип, а Петра нема. Бог його знає, відкіля він узявся? Та дарма! Нехай собі здоровий буде. А ти здоровий і багатий. Не сердься ж на мене, мій друже єдиний, що я й досі до тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби сказать, що ніколи було, то таке слово смерділо б брехнею, а я не пошлю тобі смердячого слова.
А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего
Т. Шевченка.
17 января 1859 года.
С.-Петербург.
У нас тут складається «Хата», то чи нема часом у тебе якої доброї деревини на крокву або й сволок. Як є, то присилай її на ім’я П. А. Куліша або в Академію художеств Т. Г. Шевченку. Поцілуй тричі за мене свою стару і своїх діточок.
Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.
Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі.
322. Т. Г. Шевченка до М. Я. Макарова
7 лютого 1859. С.-Петербург
Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде
Будь добрий, коханий Тарасе, пришли мені мій манекен, бо він мені дуже потрібний; не маю зараз жодного, всі у мене позабирали.
Шануючий тебе
С. Хлебовський (