Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов
тобі Бог послав, чи дочку, чи сина? Зови мене в куми.
Чи получаєш ти книжки, що я тобі посилаю?
Яке здоров’я твоєї жінки, а моєї сестри?
Чи приїдуть твої хлопці і дівчата на святки додому? Для Прісі єсть у мене гостинець, та нехай перше прочитає добре Робінзона Крузо.
Чи Вася вже вчиться письму?
Бувай здоровий з жінкою і з діточками. Пиши до мене швидче, бо я трохи не одурів, ждучи твого письма о братах і о Хариті.
383. М. І. Катеніна до Т. Г. Шевченка
23 березня 1860. Заніно
От всей души обнимаю Вас, дорогой Тарас Григорьевич, и, горячо целуя, благодарю за «Кобзаря» и прекрасную на нем надпись, сделанную Вами. Чистые сердцем, сказано, в блаженствах узрят Бога. Конечно, не того, которого изображают Ваши бывшие учители-маляры, а православные обделывают в серебро и золото, но святую и животворную идею воплощенного Богочеловека, который учил старших быть слугами меньших братьев, обличал лицемеров, не осудил блудницу, приведенную к нему во храм, любил детей за их незлобие и говорил наставникам: «Врачи, исцелитесь прежде сами!» Спасибо же Вам, милый, что пожаловали меня таким хорошим словом. Живите с миром многие и многие лета и возвышенным настроением Ваших поэтических песен, исполненных живых красот драматизма и сознанием человеческого достоинства, будите в нас стремление к Добру и Правде.
Бывайте здравы!
Весь Ваш Н. Катенин.
1860 г., марта 23.
с. Занино.
На четвертій сторінці:
Украинскому козаку, бандуристу и художнику
Тарасу Григорьичу Шевченке
от бывшего откупщика, отставного инженер-капитана
и помещика великоросса Николая Ивановича Катенина
благодарственная грамотка
384. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка
25 березня 1860. С.-Петербург
1860 року,
25 марта.
Батьку отамане кошовий!
Посилаю тобі к Великодню замість писанки «Хату». І не журнал, а тільки альманах, попередник нашого будущого журнала «Основа». Начнеться він з того року. Збирай, батьку, чорноморську запорозьку старовину та присилай на моє ім’я, а я передаватиму в редакцію. Треба б тобі багато дечого написать, та ніколи, нехай другим часом. Цілую твою жінку і твоїх діточок, а тебе аж тричі. Згадуй інколи щирого твого
Т. Шевченка.
385. М. О. Максимович до Т. Г. Шевченка
25 березня 1860. Михайлова Гора
Року 1860-го, на святе Благовіщеннє
Тарасу Григоровичу Шевченку, именитому соотчичу моему и приятелю моему вельми любому, ознаймую сим моїм листом, иж Всеблагий Отець всіх благоволил сього року февраля 22 дня звеселити старість мою, даровавши мені первородного сина Алексія, который сього 6-го марта уже сподобился святого крещения и причащения и которому да поможет Господь виростати в добрім здоров’ї, світлім розумі і во многій любви ко всьому, що подобає любити доброму і честному чоловіку і щирому українцю, і прожити щасливий вік на радість і утіху родителям і родичам своїм, на пользу і славу