Цифрова фортеця. Дэн Браун
що встигнемо. Бо маємо гарну зачіпку. Танкадо зробив багато публічних заяв про те, що він працює з напарником. Мабуть, таким чином він намагався розохотити фірми-виробники програм від намагання заподіяти йому шкоду або спроб украсти його пароль. Він неодноразово погрожував, що, коли помітить якусь нечесну гру, його напарник відразу ж оприлюднить пароль – і всі фірми опиняться в ситуації, коли їм доведеться конкурувати з безкоштовною програмою.
– Розумний хід, нічого не скажеш, – кивнула Сюзанна.
Стретмор помовчав, а потім мовив:
– Кілька разів Танкадо публічно називав свого напарника на ім’я. Він звав його Північна Дакота.
– Північна Дакота? Це, мабуть, якийсь псевдонім.
– Так, але я, про всяк випадок, проглянув Інтернет, використовуючи вираз «Північна Дакота» як пошукову фразу. Я не сподівався хоч щось знайти, але виявилося, що то – адреса електронної пошти. – Стретмор зробив паузу. – Звісно, я припустив, що це не та Дакота, яку ми шукали, але я таки перевірив ту адресу – про всяк випадок. Уявіть, як я був шокований, коли виявив, що поштова скринька на тій адресі повна-повнісінька і-мейлів від Енсея Танкадо. – Стретмор вигнув брови. – А його повідомлення повнилися згадками про «Цифрову фортецю» й наміри Танкадо шантажувати АНБ.
Сюзанна скептично поглянула на боса. Невже він так легко дозволив себе обдурити?
– Командире, – заперечила вона. – Танкадо добре знав, що АНБ у змозі витягти і-мейл з Інтернету, тож ніколи не став би посилати секретну інформацію електронною поштою. Це пастка. Енсей Танкадо навмисне підсунув вам Північну Дакоту. Він знав, що ви шукатимете. Яку б інформацію він не посилав, він робив це для того, щоб ви її знайшли. Це фальшивий слід.
– Маєте гарну інтуїцію, – відказав Стретмор, – але навіть вона зрадила вам. Я не знайшов нічого на ім’я Північна Дакота, тому переінакшив пошукову фразу. Адреса, яку мені вдалося знайти, мала дещо змінений вигляд: не NORTH DAKOTA, a NDAKOTA.
Сюзанна із сумнівом похитала головою.
– Перевіряти комбінації – це стандартний прийом. Танкадо знав, що ви ним скористаєтеся й шукатимете, аж поки не знайдете якусь варіацію. NDAKOTA – надто легкий різновид.
– Можливо, – погодився Стретмор, записуючи щось на клаптику паперу й подаючи його Сюзанні. – Ось погляньте на це.
Сюзанна прочитала напис. І відразу ж збагнула хід думок боса. На папері виднілася електронна адреса Північної Дакоти:
Саме літери ARA впали в око Сюзанні. ARA означало American Remailers Anonymous – загальновідомий анонімний сервер.
Анонімні сервери мали популярність серед тих користувачів Інтернету, що хотіли зберегти в таємниці свої дані. За певну плату ці компанії-посередники в процесі пересилання повідомлень захищали конфіденційність відправників електронної пошти. То було як номерний поштовий ящик – його власник мав змогу посилати й отримувати пошту, не оприлюднюючи свого імені та адреси. Компанія, що обслуговувала сервери, отримувала електронні повідомлення, адресовані псевдонімам, а потім