Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
що – грецькою? – спитала я, дивлячись йому через плече на єдиний рядок тексту з витіювато виписаною літерою «фі».
– Так, – відповів Метью, пробігши очима рядок літер і в такий спосіб встановивши перший побіжний контакт зі своїм батьком. – Він вимагає, щоб я повернувся додому. Негайно.
– У тебе вистачить духу побачитися з ним знову?
– Так. Ні. – Метью зіжмакав аркуш і стиснув його в кулаці. – Не знаю.
Я забрала у нього листа й розправила, знову зробивши з нього прямокутник. У долоні в Метью заіскрилася монета. Така маленька скалка металу, а скільки клопоту завдала!
– Коли ти з ним зустрінешся, ти будеш не сам. – Стати поруч із Метью, коли він побачиться зі своїм загиблим батьком – то не так і багато, але то було все, що я могла зробити, щоб полегшити його страждання.
– Кожен із нас самотній, коли зустрічається з Філіпом. Дехто каже, що він здатен зазирнути в самісіньку душу, – стиха промовив Метью. – Від думки, що я повезу тебе до нього, мене охоплює тривога. Як відреагує Ізабо, я іще можу передбачити: холодність, гнів, але потім – розуміння й згода. Що ж до Філіпа, то я й гадки не маю, як він поведе себе. Ніхто не знає, як працює розум мого батька, які відомості він має, які пастки розставляє. Якщо я скритний, то Філіп просто незбагненний. Навіть Конгрегація не в змозі розгадати його плани, а вони витратили і витрачають бозна скільки часу, щоб вирахувати їх.
– Усе буде добре, – заспокоїла я його. Філіпу просто доведеться прийняти мене у родину. Як і брат та сестра Метью, він не матиме іншого вибору.
– Не сподівайся, що тобі вдасться перехитрити його, – попередив мене Метью. – Може, ти й схожа на мою матір, як стверджує Гелоуглас, але навіть вона час від часу потрапляє в його тенета.
– А ти й досі дійсний член Конгрегації? Це завдяки цьому ти дізнався, що Нокс і Доменіко також є її членами? – Відьмак Пітер Нокс переслідував мене з тієї миті, як я видобула манускрипт Ешмол-782 зі сховів Бодлійської бібліотеки. А Доменіко Мішель був вампіром, який вже давно мав зуб на де Клермонів. Перед тим як іще один член Конгрегації спіймав мене і піддав тортурам, він побував у замку Ля-П’єр.
– Ні, – кинув Метью і відвернувся.
– Значить, слова Хенкока про те, що в Конгрегації завжди присутній один із де Клермонів, уже не відповідають дійсності? – спитала я, затамувавши подих. «Скажи „так“, навіть якщо це неправда», подумки підштовхнула я його.
– Це й досі так, – відповів Метью безпристрасним тоном, розчавивши мою надію.
– Тоді хто ж? – спитала я тремтячим голосом. – Ізабо? Болдвін? Невже Маркус?
– У моєму родинному дереві є створіння, яких ти не знаєш, Діано. У всякому разі, я не маю права видавати особи тих, хто є членами Конгрегації.
– А правила, що є обов’язковими для решти, – вони стосуються членів твоєї родини? – поцікавилася я. – Ти втручаєшся в людську політику – я бачила бухгалтерські книги, які беззаперечно доводять цей факт. Ти що, сподіваєшся, що цей загадковий член Конгрегації