Народження Сталевого Щура. Гаррі Гаррісон
і дитині: профі не сиділи б у тюрязі. Вони – жалюгідні покидьки суспільства, не спроможні допомогти навіть самим собі. Але мені вони, гадаю, допоможуть.
Коли ці «злочинці» не здатні мене нічого навчити, то хоч виведуть на тих, хто здатен. Тут я можу натрапити на слід злочинців-професіоналів, які досі на волі. Це те, що я вирішив зробити. Потоваришувати з лузерами й отримати від них потрібну інформацію. Не все ще втрачено.
Пішло небагато часу на те, щоб визначити найкращих у цій купі сміття. Невелика група оточила неповороткого молодика зі зламаним носом і пошрамованим обличчям (здається, навіть охорона його побоювалася). Під час тренування надворі після ленчу він бундючно походжав туди й сюди, а інші розчищали простір довкола нього.
– Хто то? – запитав я Віллі, який тулився біля мене на лаві, старанно колупаючись у носі.
Віллі розгублено закліпав очима, доки второпав, про кого це я. Потім перелякано замахав руками:
– Стережись його, він дуже небезпечний. Мені говорили, Стінгер – убивця. Напевно, так воно і є. Він чемпіон із бійок у багні. Краще триматися від нього подалі.
Уже цікаво. Я чув про бійки у багні, але завжди жив надто близько до міста, щоб побачити, як це відбувається. У нас годі сподіватися на щось подібне – кругом повно поліції. Бійки у багні – жорстокий спорт, до того ж нелегальний, ним насолоджувались у віддалених містечках. Узимку, коли свинобрази у стійлах, а зерно в коморах, час у селі, здається, завмирає. Саме тоді – сезон бійок у багні. Будь-хто може викликати місцевого чемпіона (зазвичай перекачаного селюка). У якомусь сараї на відлюдді пройдуть перемовини, спровадять жінок, гратиме на пластикових пляшках місячне світло, укладуть парі, і – поєдинок почнеться. Закінчиться він тоді, коли один із бійців не зможе підвестися із землі. Такий спорт не для шмаркачів, не для нудних педантів. Гарна розвага для відважних чоловіків напідпитку. І Стінгер із цієї компанії. Я просто мусив із ним познайомитися.
Мої наміри було досить легко здійснити. Проте я чомусь гадав, що не зможу отак підійти й заговорити з ним; моє уявлення про кримінальний світ і досі залишалося спотвореним через дурні фільми. У більшості фільмів показують злочинців, які заслужено потрапляють до в’язниці; власне, саме тому в мене виникла ідея теперішньої авантюри. Нічого, рано ще руки опускати. Я можу вдосконалити свій план, поговоривши зі Стінгером.
Щоб провернути задумане, я почав прогулюватися, насвистуючи, подвір’ям, доки не опинився поблизу Стінгера та його посіпак. Один із них грізно глипнув на мене, і я ретирувався. Повернувся лише тоді, коли його почет трохи порідшав, і крадькома озвався до нього.
– Ти Стінгер? – прошепотів я кутиком рота, дивлячись убік.
Він, мабуть, переглядав ті самі фільми, бо відповів у такій самій таємничій манері:
– Так, а хто цікавиться?
– Я. Я тільки нещодавно потрапив до тюряги. Маю для тебе звістку з волі.
– Кажи.
– Тільки не тут, твої братки можуть почути. На самоті.
Стінгер