Мексиканські хроніки. Максим Кидрук

Мексиканські хроніки - Максим Кидрук


Скачать книгу
обіцянку відвідати його сім’ю у Сан-Крістобалі та погостювати у них хоча б кілька днів, а в іншому разі погрожував узагалі зі мною більше не розмовляти. Я спочатку пробував віднікуватися, пояснивши, що їду не сам і не хочу нікому нав’язуватись, однак мексиканець був непохитним.

      Після того, в стилі фанатичного американського манагеризму, я склав коротенький прожект-план із п’яти пунктів, які мали наблизити нас із Дімоном до нашої грандіозної мандрівки:

      1. Придбати квитки на літак із Європи до Мексики та назад (без цього не отримати візи).

      2. Одержати візу.

      3. Скласти детальний план подорожі.

      4. Купити/забронювати квитки на літаки чи автобуси для пересування Мексикою; забронювати хостели згідно зі складеним планом.

      5. Роздрукувати карти, рекомендації etc. і підготувати необхідне спорядження.

      За першої ж нагоди я підсунув викладену вище програму дій (у стилі фанатичного американського манагеризму) Дімону на затвердження. Ну, щоб він знав, що процес пішов, і щоб бачив, що наша команда діятиме злагоджено і строго за прожектом. Хлоп не мав жодних заперечень, тільки поцікавився своїм астральним голосом хіроманта:

      – Слухай, а твій Мігель поїде з нами?

      «От, йолки-палки», – подумав я.

      – Нє, – вичавив напруженим голосом, – хіба я тобі не казав?

      – Не казав. Але він хоч зустріне нас у Мехіко?

      – Н-н-нє… Не зустріне він нас. Він в Іспанії зостається, – зовсім тихо промовив я.

      – Тобто ми шуруємо до Мексики без мексиканця?

      Я глитнув слину та кивнув.

      – У нас є запасний мексиканець?

      – Нема, – вже майже пошепки витиснув я.

      – Почекай, я тебе правильно зрозумів? – не вгавав Дімон. – Ми валимо до Мексики на місяць, не маючи жодного знайомого мексиканця на всьому материку?

      – Неправильно, – поправив я, – ми валимо до Мексики на двадцять сім днів.

      Дімон різонув мене своїм утомленим поглядом екстрасенса, мовляв, чого ж ти раніше не зізнався, потім довго мовчав, певне, щось обдумуючи, після чого зрештою прорік:

      – Ну, добре.

      У мене відлягло від серця.

      – Прорвемося, синку! Нафіг нам ті мексиканці! Треба буде – на місці наберемо, там того добра навалом. Це ж буде фантастична подорож! Твої онуки про неї легенди складатимуть, от побачиш, – патетично патякав я.

      Залишилося зовсім трохи: почати втілювати прожект у життя…

* * *

      Мрія була близькою, як ніколи.

      Я досі пам’ятаю, як, чекаючи на потяг, тупцяв у метро на станції T-Centralen і, не маючи сил стримувати хмільне хвилювання, яке переповнювало мене, наче золотиста піна пивний келих, тремтячими руками набирав номер телефону Дімона. На календарі – четвер, 22 травня. Це мав бути великий день. День, коли ми з Дімоном нарешті купимо квитки до Мексики, тим самим спаливши всі мости і не залишивши шляхів для відступу.

      Після кількох гудків Дімон підняв слухавку та буркнув:

      – Ну


Скачать книгу