Дім, у котрому заблукав час. Вiкторiя Гранецька
разу під час такої прогулянки Мира обмовилась Богданові про фільм-апокаліпсис, де людський світ запався в безодню темних віків через те, що одного дня люди прокинулися… без почуттів. Уся любов світу зникла за одну ніч, коханці з подивом дивилися одне на одного, не в змозі зрозуміти, як опинилися в одному ліжку, батьки «забували» власних дітей у школах та дитсадках, брат пішов зі зброєю на брата… Здається, вони з Мирою навіть дивилися цей фільм наступного вечора, на диску, узяли в старезному кінопрокаті на розі вулички. І головна героїня була дуже схожою на Миру. То, може, в тому фільмі й криється розгадка?
Богдан подумав про нього десь за два тижні після зникнення Мири. Тоді він ще на щось сподівався, тож щодуху помчав у старий, дивом уцілілий кінопрокат, аби відшукати той диск. Бо вони його точно повернули, обміняли на «Останнє кохання на Землі»[3] (Мира обожнювала фільми про кінець світу). А попередній фільм із дівчиною, схожою на неї… Богдан навіть назву його пригадує: «Наприкінці світу». На щастя, крихітний кінопрокат з пошарпаними стінами було відчинено. Нікому не потрібні відеодиски та касети, як і раніше, акуратно розкладені поличками. Богдан тоді перевів подих і з ходу випалив літньому чоловікові за прилавком назву фільму.
– «Наприкінці світу»? – статечно перепитав господар у старомодному брунатному костюмі та смугастій краватці-метелику – поважний знавець та поціновувач кіномистецтва. – Даруйте, пане, але такого фільму не існує, ніхто й ніколи не знімав такий фільм…
– Не може бути! – вигукнув тодішній Богдан. – Я… ми з моєю дівчиною дивилися його, а потім обміняли на «Останнє кохання на Землі»!
– Так, пригадую, як виписував вам «Останнє кохання на Землі». Це був перший і єдиний фільм, який ви взяли і, до речі, так і не повернули у мій кінопрокат.
– Я поверну, але чекайте… це що ж виходить, «Останнє кохання на Землі» існує, а фільм під назвою «Наприкінці світу» – ні?
– Саме так, мій пане, – відказав господар кінопрокату.
Але Богдан так чітко пам’ятає кожен кадр! Ніч перед світанком, коли з людського світу зникли почуття, принесла не лише всезагальну байдужість, несприйняття й невпізнавання, декому вона врятувала життя. Тим, чия любов зосталась нерозділеною. Ось на екрані хлопець, що видерся на перила мосту після сварки з коханою дівчиною. Він навіть не вагається – ще мить, і каменюкою полетить униз. Та раптом усе змінюється. Туман щезає з погляду хлопця, його обличчя більше не перекошене від болю. Він здивовано озирається, легко зістрибує з поручнів мосту і йде у справах.
Наступний кадр: дівчина, котра так само вирішила звести рахунки з життям через нещасливе кохання. Ось вона роздягається й опускається у ванну, наповнену теплою водою, бере до рук гостру бритву і збирається перетяти собі вени. І тієї миті, як хлопець здивовано зістрибує з перил, щось у свідомості цієї дівчини так само клацає, вона шоковано дивиться на лезо бритви, яке тримає за міліметр від свого зап’ястка,
«Останнє кохання на Землі» (оригінальна назва «Perfect Sense») – драматичний фільм-апокаліпсис, знятий 2011 року англійським режисером Девідом МакКензі з Евою Грін та Юеном МакГрегором у головних ролях. Стрічка оповідає історію двох закоханих на тлі розгортання невідомої епідемії, коли у різних країнах, на всіх континентах у людей спочатку зникає нюх, потім смак, далі слух, зір і дотик – поволі людство втрачає усі п’ять своїх органів чуттів. Слоган фільму: «Що залишиться, коли світ позбудеться всіх відчуттів?»