6 смертних грiхiв. Сила негiдному…. Ярослав Володимирович Савчин
пропав той шум, він вже загинув,
Труп його там вже спалили,
А син пропав, без сліду втік.
То ось героя нашого й не видно, було уже як 10 літ,
Він не повинен, він убитий, своєю долею,
І сніг…
Сніг в душі його понилій,
Розтопити й дядько рідний вже не зміг,
Він сам помер, йому все залишивши,
Про рідних пам'ять його вже все, звела,
Він все забув, що його карма,
Не дала похилу плодів,
І він сам, як пентограма,
Підвладний чорту тихих гір,
Ну що ж, живе він, існує,
У лоні краю тим малім,
Й рішає він, йти на навчання,
Стати хоч кимось в цім житті,
Життя без цілі, то як кара,
Яка потоне в небутті,
Так в думках його поганих,
З«являлись думки оті злі.
Так він й продав усе довкілля,
За грош, й поїхав у дозвілля,
Без пам’яті, та без нічого,
Тільки снами чувся йому сміх,
Батька, мабуть, шизофренії його слід.
Та більш нічого від того не було в ньому,
Тільки потяг, тільки сміх,
І слів безправних тих потік,
Які під час мук повторював кат отих:
««Зло не плаче, зло в коморі,
В праведнім покої,
Горить свіча оргії. Пал! Пал! Пал!
Ха, хи, хахахахахаха, пал, ха!!!!»»
Й все не раз так, все так знову,
Циклом дурень то казав!
Хоча доволі так мав змогу,
Зупинити цей бісів шквал.
У вбитому парагоні…
Ну що ж, приїхав він до міста,
До врат тих сірих та закутих,
До входу в царство пестрих гір.
І як там славили міністра,
За псевдоподії та покій,
Покій властва в городі клятім,
В джахмарії мафії, слова летіли як той дим,
Й університетів там було багато,
В надії тут хоч кимось стати,
Пішов він входити в мінідержави,
Де кат науки за катами,
Тільки гроші і гребли…
Ну що ж йому прийшлось робити,
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.