Я, вона та Бог. Бог вигадав твій секс. Володимир Олександрович Ткачук
, на зізнання в тому, що я атеїст, тобто, мій світогляд, характеризується відсутністю віри в існування будь-якого божества. Почуті слова мене доволі сильно розчулили, допоки я не згадав визначення молитви, даного Амброзом Бірсом в «Словнику Диявола»:
«Молитися – клянчити, щоб закони, що керують Всесвітом, були порушені заради однієї-єдиної персони, причому явно негідною – за її ж власним визнанням». 1
Визначення Бірса, подобається мені своєю іронічністю, але це не головна причина через яку я так добре запам’ятав цей випадок. Я доволі часто говорю людям, що я атеїст, оскільки пишаюся цим. І вважаю, що мені є чим пишатися, атеїзм це посвідчення незалежного розсудливого розуму, раціонального, та об’єктивного сприйняття світу. Втім в суспільстві це жахливий ярлик, та неодобрення, який ототожнюється з аморальністю.
Як склалося що віра, та мораль стали тотожними поняттями? Очевидно, що права у Святому Письмі яке вказує віруючим на етичні правила поведінки. Святе Письмо робить це шляхом прямих вказівок, як приклад, Десять заповідей, та шляхом, живих моральних взірців, які описані в різноманітних притчах. От вам і готова моральна система якою керуються декілька мільярдів жителів нашої планети.
Релігія цікавить мене вже доволі довгий час, з раннього дитинства. Якось так склалося, що зростаючи у родині яка прохолодно відносилася до будь-якої релігійної течії, я у віці восьми років прочитав дитячу Біблію. Книга впоралася зі своїм завданням. Образи біблійних персонажів були настільки яскраво описаними, що на довгий час закарбувалися у моїй свідомості, я захоплювався історіями про Давида та Голіафа, Самсона, царя Соломона, Мойсея. Книга мені настільки сподобалася, що я вирішив, що дитяча Біблія – це забавки, потрібно братися за дорослу книгу, і пізнати все без прикрас. Втім була одна проблема, Біблійна теорія походження світу ніяк не в’язалася у моїй голові, я на ментальному рівні відчував, що не дивлячись на мої симпатії до писання, всі притчі описані в книзі – вигадки. У восьмирічному віці я дещо знав про теорію Великого вибуху, що давало мені, ще більші підстави, вважати описане в Біблії – не правдою. Так в моїй десятирічній голові виникало протистояння релігії та науки.
Ця боротьба тривала доволі довгий час, я так захопився вивченням, певних питань, що після закінчення середньої школи поступив на філософський факультет. Де для мене відкрився новий захопливий світ поглядів та ідей. Я продовжував аналізувати та розбиратися у поглядах різноманітних філософів, від Арістотеля, до Рассела. І що більше я накопичував знань, які стосуються віри та релігії, тим більше ставав на сторону атеїзму.
Більше того сьогодні жоден з доказів існування Бога які існують в природі, не те, що не доказують існування божества, вони не піддаються раціональному поясненню, і для людини яка керується розумом мають видаватися абсурдом. «Докази» Фоми Аквінського, докази від власного досвіду, докази від різноманітних авторитетних релігійних вчених, докази від краси, існування Святого Письма, та лицемірне «Парі Паскаля», на аналіз цих речей я витратив не один рік свого життя. Коли сьогодні мені доводиться зіткатися, з позиціями віруючих, які говорять, що я помиляюся, я просто говорю, що це власна справа кожної людини, оскільки пояснювати віруючій людині, теорію еволюції – «Сізіфова праця», в чому я переконався на власному досвіді. Але коли атеїзм звучить у словосполученні аморальності – моє обурення не має меж.
Більшість моральних вказівок Святого Письма, несправедливі, суперечливі, та жорстокі. І для сучасної людини мають видаватися як мінімум огидними. Особливу несправедливість ми можемо спостерігати дослідивши позиції які займає релігія у питанні про стосунки статей – позиція настільки болюча і протиприродна, що зрозуміти її можна тільки з позицій жорстокості та садизму. І це стосується не тільки ісламу, який славиться своїми суворими правилами, а й «милосердного» християнства. Доводиться іноді чути, що християнство поліпшило становище жінок. Це – одне з найгрубіших перекручень історії, які тільки можливо вигадати. Жінки не можуть займати нормального становища в суспільстві, яке вважає надзвичайно важливим, щоб вони не порушували суворого морального кодексу. Ченці завжди бачили в жінці перш за все спокусницю; вони вважали, що вона викликає головним чином огидне бажання. Церква проповідувала – і все ще продовжує це робити, – що жінці краще всього залишатися незайманою.
Жінці потрібно народжувати дитину до тих пір, поки вона не втратить життєві сили, не в якому разі не прибігаючи до засобів контрацепції, бо контроль дітонародження – гріх. А всі венеричні хвороби є карою за розпусту.
Саме цим релігійним позиціям присвячена більша частина книги, позиціям з яких релігія засуджує чоловіка та жінку за їхнє сексуальне життя, вказуючи як можна займатися сексом, скількох дружин мати, скількох дітей, та як взагалі відноситися до жінки, або дитини.
Моя мета продемонструвати, що будь-яка релігія небезпечна для людства оскільки нав'язує свої позиції, спричинявши невігластво в суспільстві. Та створює ряд проблем не тільки в соціумі, а й в житті та здоров’ї кожного з нас. Навіть коли ви вважаєте себе вільно думаючою людиною, без релігійних