Альманах-1. Клуб любителей поэзии «Людмила». Житомир. 1998 год. Сергей Москаленко
весенняя роза красива,
Даришь многим улыбку, умна,
Но походка твоя горделива,
Тайным холодом веет она.
Душу прежде отдав без остатка,
Не нашла счастье в мире двоих.
Для меня же ты стала загадкой,
Хоть увидел я лучше других.
И теперь любишь ты осторожно,
Сокровенные спрятав мечты.
Заглянул в них, как было возможно,
Но судьбой мне достались шипы…
* * *
Я боюсь потерять это светлое чудо,
что в глазах твоих влажных застыло
в молчанье,
Я боюсь этой ночи, в которой не буду
прикасаться лицом к твоей розе дыханья.
Федерико Гарсиа Лорка.
* * *
Шепчу слова при встрече,
Целую… обнимаю,
И в зеркале души твоей
Я радость открываю.
Во мне она застыла,
В глазах твоих осталась.
А хочется, чтоб была,
Чтоб вечно продолжалась…
ДВЕРИ ПАМЯТИ
Я вижу, как двери памяти
Сны прошлого вызывают.
Мы в те уголки возвращаемы,
Что наши снега не признают.
Явилось гостем непрошеным,
Вздохнуло шелестом листьев.
Забывшись в траве свежескошенной,
Заполнило и стало близким.
На миг возгорелось пламенем,
Задело крылом ранящим…
И снова зовут двери памяти г
Но я уже в настоящем.
* * *
Встретились – но не узнали,
Июльской болея весной.
Время своё принимали,
Но не позвали с собой.
А потом – растворились где-то,
Скользя по своей кривой,
Неся в себе память лета —
Души наши с тобой.
Ольга Городецкая Ти дав мені відчути силу крил… Знайти себе в загубленних світах себе… Зів'яле листя, мов беззахісна самотність бога… Як дороги вимережують роз'єднаність сердець? В жадібной цеглинній пащі псевдосвіту… Коснусь печали озера в лесу… В ностальгии ранящих ночей… Предчувствия распахивают вечность…
Ольга Городецкая
Вічність. Шлях. Пошук. Віра… Кохання. Надія. Духовність. Політ… Сум…
Це – мої вірші. Моя сутність живе ними і в них. В кожному рядкові – частина того світу, що зветься відчуттям душі, кожній літері – передчуття вільної, незрімої краси і дива, що відкриє перед собою звитяжний дух… Любі мої читачі, вирощуйте у себе за плечіма могутні крила, що ведуть вас дорогою любові у найпрекраснійше, величне і щире Хай ніколи не зламає вас нудьга і втома на шляху до щастя… Щасти вам!
* * *
К. Ч.
Ти дав мені відчути силу крил,
Звільнив мене, дав поштовх до польоту,
І я повірила, що крізь життєві сльоти
Я знов дістануся до сяйва Вічних сил.
Ти дав мені важливе розуміння,
Що є життя – і є політ. љ біль.
А біль – то від дошкульного невміння
Повірити у силу своїх крил.
Ти