Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн
тлумачать як бажання дитини бути сильнішою за батьків. «Дідусь – єдиний, хто може суперечити моїй матері, тож я хочу бути, як він» або «Якби я був на місці батька мого батька, то не був би боягузом, я б йому показав». Клінічний випадок, описаний Карлом Абрагамом свідчить про сценарний характер таких соціальних настанов, коли хлопчик захоплено мріє про те, щоб стати принцом уявного королівства, яким править король, схожий на його батька. Паралельно в цих мріях існує і батько короля, який набагато могутніший за нього самого. Одного разу, коли мати покарала цього хлопчика, він сказав: «А тепер я одружуся з бабусею». Таким чином, його таємний (але не несвідомий) план ґрунтувався на казці, у якій він стає дужчим за батьків, ставши власним дідусем.
4. Особисті переживання. Це стосується справжніх транзакцій між дітьми та їхніми дідусем і бабусею, які мають потужний вплив на формування сценарію дитини. Бабуся може кудись відправити онука, щоб той став героєм47, або, з іншого боку, дідусь може спокусити онучку-школярку і перетворити її на Червону Шапочку.
Загалом, як свідчить міфологія та клінічний досвід, до дідуся й бабусі ставляться з благоговінням або жахом, так само, як до батьків ставляться з захопленням чи страхом. Ці примітивніші почуття благоговіння й жаху впливають на формування дитячої картини світу під час ранніх етапів створення сценарію48.
В. Здатність до запліднення
Середовище, в якому був зачатий Єдер, може неабияк впливати на визначення його життєвого плану та остаточної долі. Це середовище починається зі шлюбу його батьків, якщо такий був. Іноді молода пара одружується, маючи палке бажання народити сина і спадкоємця. Зокрема, це може статись, якщо шлюб улаштовують або заохочують їхні родини, особливо якщо є що успадковувати, наприклад, королівство чи корпорацію. Потім син виховується згідно зі своїм статусом у житті й набуває усіх навичок, що личать королеві або президенту. Таким чином, йому вручають уже написаний сценарій і зречення його може вимагати героїзму. Якщо первістком у таких випадках стає дівчинка, а не хлопчик, вона може зіткнутися з труднощами; часто це можна побачити на прикладі доньок-первістків банкірів, яких кидають напризволяще, і вони стають лесбійками, стриптизерками або дружинами марнотратних та безвідповідальних представників богеми чи ледарів з довірчих фондів. У деяких ситуаціях батько може навіть розлучитися з матір’ю, якщо вона не народить хлопчика, залишаючи доньок з почуттям первісної провини за те, що вони народилися жінками.
З іншого боку, батько, можливо, не має наміру брати шлюб з матір’ю і тікає зі сцени, щоб не бути ніколи почутим, щойно вона оголосить про свою вагітність. Це змушує молодого героя йти власним шляхом майже від дня народження. Іноді дитину покидає мати. Однак навіть батьки-скнари можуть прийняти небажану дитину, бо вона дозволяє сплачувати менше податку за прибуток або претендувати на соціальну допомогу. Підліток може добре це усвідомлювати, тож коли його
Гелен Дойч описує три типи «доброї бабусі» й жахливу «погану бабусю» або відьму, в розділі, що присвячується клімактеричному періоду, у книжці
Антропологи краще, ніж інші групи, усвідомлюють важливість впливу дідусів і бабусь на кар’єру дитини – впливу, який не тільки чітко розпізнається, а й дуже ритуалізується в малих примітивних суспільствах, особливо тих, що мають тотеми. Дивіться, наприклад: Ashley-Montagu, M. F.