Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності. Томас Фридман
пояснити вплив закону Мура (що стається, коли потужність мікрочипів подвоюється кожні два роки протягом 50 років), він наводить такий приклад: якщо взяти мікрочип Intel першого покоління 1971 року 4004 та останній чип Intel на ринку сьогодні – процесор Intel Core шостого покоління, – ви побачите, що продуктивність останнього чипа в 3500 разів вища, енергоефективність – у 90 000 разів, а вартість – у 60 000 разів нижча. Для більшої наочності інженери Intel порахували приблизно, що сталося б, якби «фольксваген бітл» 1971 року вдосконалювався в такому темпі, що й мікрочипи, за законом Мура.
Ось числові викладки: сьогодні «бітл» рухався б зі швидкістю 300 000 миль на годину. Він витрачав би галон пального на 2 млн миль і коштував би 4 центи! За підрахунками інженерів Intel, якби ефективність використання пального для автомобілів зростала також за законом Мура, то одного бака пального вам вистачило б на поїздки протягом усього вашого життя.
Такий разючий темп технологічних змін сьогодні зумовлений тим, що постійно нелінійно прискорюється обчислювальна швидкість мікрочипів, але відбувається це і з іншими компонентами комп’ютера. Кожний обчислювальний пристрій сьогодні має п’ять основних компонентів: 1 – інтегральну мікросхему, що здійснює обчислення; 2 – запам’ятовувальні пристрої, що зберігають і надають інформацію; 3 – мережеві системи, що підтримують зв’язок у самому комп’ютері та з іншими комп’ютерами; 4 – програмне забезпечення, що дозволяє різним комп’ютерам виконувати міріади завдань індивідуально й колективно; 5 – сенсори – камери та інші міні-пристрої, які розпізнають рух, мовлення, світло, тепло, вологість, звук, відцифровують одержану інформацію й через майнінг роблять її доступною для подальшого аналізу. У закону Мура напрочуд багато кузенів. Далі в цьому розділі буде показано, як постійне збільшення потужності всіх п’яти компонентів та їхнє сполучення у «хмарі» вивело нас на новий рівень – до тієї крапки, намальованої Астро Теллером, до того місця, де темп науково-технічних змін перевищує швидкість адаптації людей і суспільств.
Ґордон Мур
Почнімо нашу оповідь із мікрочипів, які відомі ще як інтегральні схеми або мікропроцесори. Це пристрої, що урухомлюють усі програми й пам’ять комп’ютера. У словнику написано, що мікропроцесор – це міні-двигун для обчислень, збудований на одному кремнієвому чипі, який скорочено ще називають «мікрочип» або «чип». Мікропроцесор складається з транзисторів – маленьких перемикачів, що можуть вмикати й вимикати струм. Обчислювальна потужність мікропроцесора – функція того, наскільки швидко транзистори вмикають та вимикають струм і скільки їх ви можете помістити на один кремнієвий чип. До винаходу транзисторів перші дизайнери комп’ютерів використовували вакуумні лампи, які були у вас у старих телевізорах, для обчислення за допомогою перемикання струму. Тому вони були такими повільні й конструктивно складні.
І ось раптом улітку 1958 року все змінилося. Інженер компанії Texas Instruments7 Джек Кілбі «знайшов розв’язок цієї проблеми»,
Американська компанія, виробник напівпровідникових елементів, електроніки та виробів на їхній основі.