Точка обману. Дэн Браун
ви вважаєте, космічна агенція могла повідомити йому якісь погані новини?
– Цілком логічне пояснення, – з надією відповіла Габріель, – хоча мало статися щось екстраординарне, щоб президент отак узяв і все кинув.
Секстон замислився. Очевидно, події в НАСА розгортаються несприятливо, інакше президент викинув би цю новину як козирну карту у грі проти нього. Адже останнім часом Секстон сильно критикував президента за фінансування космічної агенції. Низка нещодавніх провалів і колосальна перевитрата бюджету зробили його хлопчиком для биття, і сенатор без упину критикував марнотратство та неефективність зрослого державного апарату. Ясна річ, мало хто з політиків наважився б завойовувати голоси виборців наскоками на НАСА – один із найвизначніших символів Америки і предмет національної гордості, але сенатор Секстон володів зброєю, яку мало хто з політиків мав: Габріель Еш, з її безпомилковою інтуїцією та проникливістю.
Ця кмітлива молода жінка привернула увагу Секстона кілька місяців тому, коли працювала координатором у вашингтонському офісі виборчої кампанії сенатора. Саме тоді, коли рейтинг сенатора залишався дуже низьким, а його критика бездумного марнотратства уряду не знаходила широкого відгуку, Габріель Еш продемонструвала босові радикально оновлену концепцію виборчої кампанії. Вона запропонувала йому зробити об’єктом критики величезні бюджетні перевитрати НАСА, а постійні поступки агенції з боку уряду подати як яскравий приклад легковажної фінансової політики президента Герні.
«НАСА обходиться Америці у величезну купу грошей, – писала йому Габріель, додавши список витрат, позик і дотацій. – Виборці не мають про все це ані найменшої гадки. Але, дізнавшись, вони сполошаться. Думаю, ви просто мусите зробити питання про НАСА політичним аргументом».
Секстон аж застогнав від її наївності.
– Ну аякже! Лишилося тільки виступити проти виконання гімну країни на бейсбольних матчах.
Однак у наступні тижні Габріель наполегливо продовжувала підкладати на стіл сенаторові інформацію про космічну агенцію. І що більше Секстон заглиблювався в проблему, то ясніше бачив: ця дівчина багато в чому має рацію. Навіть для урядової організації НАСА була страшенно невдалим фінансовим проектом – вона виявилася дорогою, громіздкою структурою, працювала неефективно, а останніми роками – відверто погано.
Одного разу Секстон давав інтерв’ю в прямому ефірі щодо проблем у галузі освіти. Журналіст тиснув на сенатора, намагаючись дізнатися, де той збирається знайти кошти на обіцяну реформу шкіл. У відповідь сенатор вирішив напівжартома випробувати теорію Габріель Еш щодо НАСА.
– Гроші на освіту? – удавано здивувався він. – Ну, наприклад, я наполовину уріжу космічну програму. Вважаю, що коли космічна агенція може пускати п’ятнадцять мільярдів на вітер щороку, то я маю повне право витратити сім з половиною із них на дітлахів отут, на Землі.
У кабіні звукорежисера люди з команди сенатора аж роти пороззявляли з жаху: настільки непродуманим