Історія світу в 10 1/2 розділах. Джулиан Барнс
з осяйних небес, у пітьму безумства. Ствердили вони й те, що, гніву Божого боячись, позивачі вилізли під дах храму святого Михаїла й дослідили підвіс, на якому перебував трон триста шістдесят чотири дні на рік, і виявили означену черву також і в оному підвісі, так що той розвалився й святотатськи впав просто на вівтарну сходину; а також те, що балки даху також виявилися пошкоджені оними диявольськими тварями, через яких позивачів охопив жах за власні життя, адже вони є бідними й вірними, а бідність не дозволяє їм збудувати нову церкву, при тому що віра кличе їх поклонятися Святому Отцеві ревно, як вони то робили завжди, у святому місці, а не в полі чи в лісі.
Хай вам, отже, буде відомо, поважне панство, прошення цих скромних селян, що, мов трава при битому шляху, беззахисні. До багатьох напастей вони звикли: до сарани, що затьмарює сонце, немов рука Господня; до нашестя щурів, які зносять усе на своєму шляху, аки дикий вепр в околицях Калідона, про якого сказано в першій книзі Гомерової «Іліади»; до шкідників, що взимі пожирають зерно в коморах. І наскільки ж лихіша й підступніша ця напасть, що замахнулася на ті запаси, які наші селяни збирають на Небесах своєю скромністю й благочинною сплатою десятини! Адже ці злочинники, що поваги до дня нашого суду не мають, прогнівили Бога, збитки Його Домові вчинили, завдали шкоди Його подружниці Церкві, увередивши розумом Юґо, Єпископа Безансонського, кривду нашим позивачам учинили, що тепер поточені балки їхньої церкви повсякчас загрожують впасти на невинні голови їхніх дітей і немовлят під час молитви, тож по правді й необхідності суду личить втрутитися й змусити цих тварин покинути своє житло, видворити їх із Дому Божого, й проголосити їм, як годиться, анатему, й відлучити від нашої Святої Матері Церкви, за що позивачі повік будуть за вас молитися.
Оскільки, панове, вам було вгодно призначити мене оборонцем шашелі в цій справі, то постараюся пояснити судові, чому обвинувачення проти оних тварей є порожніми й неправими і як належить миром закінчити цю справу. Розпочну тим, що єсм дивом здивований, чому про моїх підопічних, котрі жодного злочину не вчинили, говориться тут як про таких лиходіїв, яких цей суд одвіку не видів, і моїх підопічних, нерозумність яких відома всім, викликано сюди пояснювати свій вчинок, буцімто вони звичні вдаватися до людської мови, викладаючи свої повсякденні справи. Тож постараюся скромно своїм язиком викласти вам те, що німий їхній язик повісти не в силі.
Оскільки ви дозволили мені говорити від лиця цих нещасних створінь, то перше я стверджу, що наш суд допитувати таких підсудних змоги не має і що покликано їх також без сенсу і глузду, ібо зверталися до них як до створінь, наділених розумом і волею, себто здатних і вчинити кривду, і відповідати в суді за вчинене. Про що ми мови нині вести не можемо, оскільки мої підопічні є безглуздими тваринами, суто за поривами діючими, про що сказано в першій