Сестри-вампірки 2. Надя Фендрих
вже давно вивчили слова пісні:
Transsilvania
Wuzzpogol, oistasnips, flopso, fugol
Milabom job, rodna fantazyca!
Job enzero inima naz, Transsilvania!
– виспівували вони на повний голос. У дослівному перекладі людською мовою це означало:
Трансільванія —
Несамовитість і безумство, флопси і польоти!
Ми любимо тебе, наша фантастична батьківщино!
Ти назавжди в наших серцях, Трансільваніє!
Але до сьогоднішнього дня підійшли б трохи інші слова:
Літні канікули —
Несамовитість і безумство, флопси і польоти!
Ми любимо тебе, наше чудове літо!
І ми шалено раді вам, о, літні канікули!
Мисливець за вампірами
Вулицю Ліндевег заливало сонце. Перед будинками стояли начищені та наполіровані до блиску автомобілі. Доглянуті клумби майоріли барвистими літніми квітами. М’якенький бездоганний моріг так і вабив прилягти відпочити на зеленому килимку. Проте повсюдне втихомирення, здавалось, оминуло будинок № 21.
Вікна в цьому будинку були забиті дошками й завішані в’язками часнику. Вздовж паркану стирчали жовто-чорні таблички з попередженням про небезпеку. Сам паркан, висотою з людський зріст, обнесли колючим дротом. Усередину просто так не потрапиш: хвіртку замкнено на безліч замків, вхідні двері – також. Мешканець цього дивного будинку носив прізвище Комбаст. Дірк ван Комбаст. Досить довго він провадив таємну й смертельно небезпечну спецоперацію. Дірк ван Комбаст був мисливцем. За вампірами. На жаль, неймовірно хитрі об’єкти полювання вже неодноразово обводили його круг пальця.
Але Дірк не здавався. Операцію «Кажан» час було висувати на новий етап, і Дірк ґрунтовно підготувався.
Сповнений рішучості випробувати свій новий винахід, Дірк обережно вийшов у садок перед будинком й озирнувся навсібіч. Повітря на вулиці було чисте і свіже.
В одній руці Дірк тримав прозору пластмасову лійку. В другій – синій пилосос. У пилососа було кілька перемикачів і дуже довгий шланг. Однак незрозуміло, що саме Дірк збирався прибирати пилососом.
– Моє ноу-хау! – Дірк ласкаво погладив своє дітище рукою. Він дуже пишався своїм винаходом. – Високоточна зброя, замаскована під звичайний пилосос. Вовк в овечій шкурі, так би мовити.
Він хихикнув.
– Цією зброєю я нарешті розтрощу ваше вампірське лігво раз і назавжди, – рішуче заявив він, кинувши лихий погляд у бік будинку № 23. – Варто тільки навести на вас цю штуковину – і ви станете беззахисні, як сліпі кошенята! І ось тоді я схоплю вас, посаджу за ґрати й показуватиму містянам!
Із цими словами ван Комбаст випростав плечі й підбадьорився.
– Я доведу, що вампіри існують, і тоді більше ніхто і ніколи не посміє сказати, що ми з мамою божевільні. Мені ще дякуватимуть! А там, дивись, і орден дадуть!
На мить Дірка оповив смуток. Він подумав про маму.
Ось уже багато років мати Дірка ван Комбаста перебувала в клініці для душевнохворих.