5 зірок для Лоли. Ізабель Абеді
відповіді, позаяк Пенелопа, схоже, остаточно проковтнула язика. – А ти сама знаєш, що це означає, Пеннілен.
Гудрун ніжно глянула на сина. Той влаштувався на стільці Фло і собі на втіху вивуджував виделкою з мисочки шматочки риби, не випускаючи з другої руки камеру, націлену на обличчя Пенелопи. Мама Фло знизала плечима, а у Джефа трохи піднялися куточки рота, наче він ледве стримував усмішку.
– Це означає, що мій корабель скоро прибуде в гавань, – повідомила Гудрун. – І що з цього випливає?
– Чай? – припустив Джеф.
Фло захихикала, а Пенелопа сховала обличчя в долонях.
– Помиляєтеся! – зраділа Гудрун. – Корабель символізує внутрішній світ, до того ж він провіщає багатство і кохання. Але тільки якщо вибере правильну гавань. Тоді я почала міркувати про те, яку ж гавань для мене вибрали боги, – тут вона підморгнула Пенелопі. – Я вже знала, що ти живеш у Гамбурзі і навіть записала диск бразильських пісень. Я понишпорила в Інтернеті і дізналася, що ти працюєш офіціанткою в «Перлині півдня», а та розташована якраз поряд із гамбурзьким портом. І ось ми з Енцо тут! За барною стійкою стояв такий чарівний бразилець, якого можна цілувати без передиху. Я відразу побачила його ауру – абсолютно жовта…
При цих словах Гудрун змахнула своїм убранням. Я гарячково намагалася переварити інформацію, яка так і сипалася з неї.
Корабель у чайній чашці?
Чарівний бразилець із жовтою аурою?
Не уявляю, що таке аура, але те, що чарівний бразилець – це мій папай, я здогадалася майже відразу. «Перлина півдня» – це наш ресторан, а про поцілунки з папаєм – швидше за все, жарт.
– Чарівний бразилець – мій тато, – заявила я і про всяк випадок додала: – Він щасливий у шлюбі. І припини, будь ласка, мене знімати! – Останні слова я адресувала Енцо, який націлив об’єктив камери прямо мені в обличчя.
– Я більше не цікавлюся земними чоловіками, сонечко, – заспокоїла мене Гудрун. – Мені цього добра і в Бразилії вистачило. Правильно, Пеннілен? – Вона з усмішкою штовхнула Пенелопу в бік. Та зніяковіла так, що, схоже, ладна була б полетіти на космічному кораблі до найдальшої галактики, якби мала таку змогу. – Але цей бразильський бармен не захотів тебе виказувати, – вела далі Гудрун. – Довелося повипитувати у його колеги Фелікса. Він був такий люб’язний, що повідав нам, що ти у свого нового кавалера. І ось ми з Енцо тут! Пам’ятаєш мого сина? Він здорово виріс, правда? Скажи «добрий вечір», золотко!
– Добрий вечір, золотко, – пробубонів хлопчик.
Він перевів камеру на Фло. Не встигла подруга відреагувати, як до неї кинулася Гудрун і, подзенькуючи, обійняла.
– А ти, певно, дочка Пеннілен – Флора-Джеральдіна! І зараз ти ще більше схожа на свою
маму, ніж раніше. Але у тебе Ерікова аура. Як справи у твого тата? Він усе ще борознить океани під піратським прапором, як Єфраїм Довгапанчоха?
Гудрун перевела захоплений погляд із Фло на Енцо, потім знову на Фло.
Фло охнула. Тепер настала й моя