Адвокат диявола. Эндрю Найдерман
життя, усі проблеми – все це справляє певний вплив на вашу роботу. Розумієте?
– Так, – відповів Кевін і мимоволі замислився про людину, на місце якої заступав. Чи не до цього вів містер Мільтон?
– Я так і думав, – сказав Джон Мільтон і відкинувся назад так, що, коли сонце надворі затулила хмара, його обличчя накрила тінь. – І вам навряд чи видалося дивним те, що я висловлюю пропозиції, навіть намагаюся допомогти вам у такий спосіб, який, здавалося б, не має безпосереднього стосунку до вашої роботи тут. Наприклад, – продовжив він, – вам би однозначно варто було жити в місті. А так уже вийшло, що я володію досить розкішним житловим комплексом в ідеальній частині Мангеттену, і в мене там є вільна квартира. Я був би радий, якби ви переселилися туди без орендної плати.
– Без орендної плати?
– Саме так. Ось який я відданий своїм партнерам та їхнім родинам. А ще я вмію списувати відповідні суми, – додав він. – Щоправда, це не важливо. Важлива певність у тому, що ви з дружиною, залишаючись із нами, вестимете комфортне, приємне життя. Я розумію, що у вас із дружиною там, де ви зараз мешкаєте, є родичі, – швидко продовжив він, – але ви будете не так уже й далеко, а ще… – він виринув з тіні, нахилившись уперед, і всміхнувся, – …у вас тут буде нова родина.
Кевін кивнув.
– Звучить… чудово. Звичайно ж, мені потрібно буде обговорити це з дружиною, – швидко додав він.
– Звісно. А тепер, – сказав Джон Мільтон, підвівшись, – просто поговорімо трохи про закон. Я поясню вам свою філософію. Закон слід чітко тлумачити та чітко застосовувати. Позитивним наслідком цього є правосуддя, але правова система існує не заради нього. Правова система покликана зберігати порядок, тримати всіх людей у рамках, – біля кутка свого столу він повернувся, глянув на Кевіна згори вниз і знов усміхнувся. – Усіх людей, як так званих агентів добра, так і криміналітет.
– Співчуття, – продовжив Джон Мільтон тоном університетського професора на лекції, – у доречних випадках гідне захвату, але в системі йому немає місця, тому що воно суб’єктивне, недосконале та мінливе, тим часом як закон може стати досконалим, а також лишатися завжди актуальним і універсальним.
Він зупинився й поглянув на Кевіна, який швидко кивнув.
– Здається, ви розумієте, що я кажу, і погоджуєтеся з цим.
– Так, – озвався Кевін. – Може, я й не формулював це саме так, але це правда.
– Ми передусім адвокати, і ми досягатимемо успіху, допоки це пам’ятатимемо, – сказав Джон Мільтон. Його очі палали рішучістю.
Кевін був зачарований. Мовлення Джона Мільтона мало хвилястий ритм і часом так сильно стишувалося, що Кевінові здавалося, ніби він читає по губах співрозмовника й повторює за ним фрази власним голосом. А потім він раптом оживав, а його голос ставав сильним і енергійним.
У Кевіна швидко билося серце, обличчя почало шарітися. Востаннє на своїй пам’яті він почувався таким збудженим у старшій школі, коли був у баскетбольній команді та брав участь у матчі за чемпіонський