Сріблясті пухнастики на планеті потворних істот. Антон Александрович Волошин
дуже багато енергії і не може просто так розсіяти її, як не може і утримувати довше ніж це необхідно для стрибку. Ситуація нештатна в усіх відношеннях. Ймовірність появи небезпечного метеорита з такими фізичними характеристиками і параметрами польоту, що локатор виявив його занадто пізно, до того мала, що цю ситуацію ніхто ніколи не розглядав як реально можливу. Виявляється це можливо. А чи можливо з цієї ситуації вийти? Хто знає? Але спробувати вони зобов’язані. Дивно скільки думок проноситься в голові у критичний момент. Нерідко серед них з’являється і вірне рішення. Але тут вірного рішення не існувало, могла бути лише спроба, основана на досвіді та логіці, а наскільки вона буде успішною заздалегідь не міг сказати ніхто.
– Джерело живлення у критичний режим, вимкнути всі споживачі, що не стосуються двигуна, генератора та лазерів: освітлення, регенератор атмосфери, штучну гравітацію, все! – почав свою спробу Таї лише через мить після доповіді Ліу, – увімкнути лазерний захист на мінімально можливу потужність! Ліу, наводиш лазери, Сау, слідкуєш за курсом, керування усією енергетикою передати на мій пульт!
Команда чітко виконувала накази, життя усіх залежало від кожного. Світло згасло. Таї вручну підтримував потужність що відводилася на генератор та двигун на мінімально можливому рівні, потрохи підвищуючи потужність лазерів рівно настільки, наскільки дозволяла перевантажена енергосистема. Промінь потрапив у ціль, але його потужності не вистачало.
– Він зменшується у розмірах! – кричав Ліу, – ще трохи!.. Ні…
Саме у тій точці, яку вказав Ліу з самого початку, вони почули тріск пробитої обшивки десь позаду кабіни екіпажу і короткий свист повітря, що виривалося у космічний вакуум. Майже одразу автоматична система усунула пошкодження обшивки, а ще через мить катер стрибнув у гіперпростір.
– Ми живі, і ми у гіперпросторі… – чи запитав, чи констатував Ліу, зачаровано дивлячись на неймовірне сяйво гіперпростору, що спалахнуло по той бік скла їх кабіни.
Але ніхто йому не відповів і ніхто не виявив і натяку на радість. Усі чули звук пробитої обшивки, кожен розумів, щось іде не так. Першим прийшов до тями Таї:
– Отже, наскільки могли, ми впоралися з метеоритом, він не розтрощив катер вщент, а тільки його рештки пробили корпус катера, але генератор скривлення простору, судячи з усього не пошкодили. Зиме, проведи прискорену діагностику систем. Мені потрібна доповідь про стан катера. А зараз, як я розумію, найстрашнішу інформацію нам видасть штурман Сау.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.