Амаркорд (збірник). Наталка Сняданко
крім «цього», або існують інші можливості: зіграти не «щось», не на «інструменті» або для когось іншого. Я мовчки киваю на знак згоди, і він починає. Мені здається, він би збився на фальш, якби дізнався, як мене все це дістало.
– Yesterd-a-a-y, – ніби прочитавши мої думки, з'їжджає з ноти гер Вайс і відкашлюється. – Я краще почну з чогось бадьорішого. Будьте обережні з праскою. Тканину цієї сорочки легко пошкодити занадто гарячим лезом, – попереджує він мене і продовжує вже упевненіше. – All my loves…
Цікаво, як часто він мастурбує?
Гер Вайс не зробив мені нічого поганого. Зовсім навпаки. Він відгукнувся на моє оголошення в газеті, коли мені терміново була потрібна робота, придбав гумові рукавички, щоб миючі засоби не так сильно подразнювали мою шкіру, а вигляд запльованого рукомийника – мою жіночу гідність. Платить мені за дві години роботи, навіть якщо насправді це було лише півтори, завжди привітно усміхається і майже ніколи не контролює, наскільки якісно я відмила унітаз. Гер Вайс завжди ставить для мене на столі в кухні тарілку з цукерками, пляшку з мінеральною водою і виконує як мінімум два музичних твори на електричних клавішах, пардон, «цьому інструменті», а потім розповідає про свої успіхи у вивченні французької мови. Він почав вчити її ще в школі, як і всі у Фрайбурзі, майже щотижня буває у Франції, як і майже всі у Фрайбурзі, розташованому поряд із французьким кордоном, але спілкуватися зі справжніми французами все ще не наважується, вважаючи свої знання недостатніми для такого відповідального кроку.
Гер Вайс час від часу міняє таблички під кнопкою свого дзвінка. На одній із них поряд із його прізвищем зазначено: «Dr. Philologie», тобто доктор філології, на іншій: «Dr. Phsychologie», тобто доктор психології. Гер Вайс передплачує журнал «Еротика для самотніх» і, здається, нікому не може зробити нічого поганого, але єдине, чого мені хочеться під час перебування у «цій» квартирі, – це поцілити «цією» праскою у «цю» його лисіючу голову.
Моя співпраця з фірмою «Ґраф-сервіс» розвивалася досить успішно. Міхаель Граф почав мити вікна три роки тому. Раніше він працював продавцем у магазині меблів. Робота була спокійною і цілком влаштовувала Міхаеля, але не його дружину. Дружині видавалося, що дві з половиною тисячі марок на місяць – надто мізерна сума для того, аби пристойно жити. Тим більше вдвох: дітей у них не було, сама дружина не працювала. Аби покращити стан сімейного бюджету, Міхаель розрахувався з магазину меблів, взяв у банку позику і відкрив фірму «Граф-сервіс».
Німеччина – країна високих податків, особливо для людей, що займаються самостійним бізнесом. Тому перші два роки Міхаелеві довелося працювати втричі більше, ніж раніше, за суму значно меншу, ніж його колишня зарплата. Дружині це сподобалося ще менше, і після півтора року нічних прибирань чоловіка, прибирань по вихідних, цілодобового миття вікон в період масових відпусток, роботи зі шкідливими хімікатами, сильної втоми і високих податків вона пішла від Міхаеля.
Третій рік виявився більш вдалим. Кілька