Пригоди бравого вояка Швейка. Ярослав Гашек
не вірите в непорочне зачаття Марії? Ви не вірите, що палець Святого Іоанна Хрестителя, який зберігається в піаристів, справжній? А взагалі в Господа Бога ви вірите? І якщо не вірите, то чому ви стали фельдкуратом?
– Вельмишановний колего, – відповів Кац, поплескуючи співрозмовника по-панібратському по плечу, – поки держава не визнає, що солдати, йдучи в бій умирати, не потребують Божого благословення, доти фельдкуратство буде добре оплачуваною професією. До того ж на цій службі аж ніяк не перевтомишся. Для мене це краще, ніж бігати полігонами і тупцяти на маневрах. Раніше я діставав накази від начальників, а сьогодні роблю, що заманеться. Представляю того, хто не існує. І сам граю роль Бога. Якщо не захочу комусь відпустити гріхів, то не відпущу, хоча б він благав мене навколішках. А втім, таких би знайшлося до біса мало.
– Я люблю Господа Бога, – сказав побожний фельдкурат, гикнувши, – дуже його люблю. Дайте мені трохи вина. Я шаную Господа Бога, – повів він далі, – дуже його шаную і поважаю. Нікого так не шаную, як його.
Враз він гупнув кулаком об стіл, аж пляшки підскочили.
– Бог – це велич, це щось неземне. Він чесний у своїх ділах, осяйний, як сонце, і ніхто в мені цієї віри не похитне. І святого Йосифа поважаю, всіх святих поважаю, крім святого Серапіона[148]… Дуже вже паскудне в нього ім’я.
– Справді, не завадило б йому подати прохання про зміну імені, – зауважив Швейк.
– Люблю Святу Людмилу й Святого Бернарда[149], – вів далі колишній законовчитель. – Він урятував чимало прочан на Сен-Готарді. Носить на шиї пляшку з коньяком і розшукує занесених снігом.
Розмова набрала іншого спрямування. Побожний курат почав патякати таке, що ні в які ворота не лізло.
– Шаную немовлят і їхнє свято двадцять восьмого грудня. Ірода ненавиджу. Коли курка спить – свіжих яєць не дістати.
Він вибухнув реготом і заходився співати:
Святий Боже, святий кріпкий…
Однак одразу ж урвав і, підвівшись, суворо запитав Каца:
– Ви не вірите, що п’ятнадцятого серпня свято вознесіння Діви Марії?
Веселощі були в повному розпалі. З’явилися ще пляшки, й Кац час від часу вимагав:
– Скажи, що не віриш у Господа Бога, а то не наллю.
Здавалося, що повернулися дні переслідувань перших християн. Колишній законовчитель співав якусь пісню про мучеників часів Римської імперії і горлав:
– Вірю в Господа Бога, не зречуся його. Не треба мені твого вина! Я можу й сам по нього послати!
Нарешті його поклали в ліжко. Перед тим як заснути, він урочисто проголосив, піднісши праву руку, наче до присяги:
– Вірю в Бога-Отця, Сина і Святого Духа! Принесіть мені молитовник!
Швейк тицьнув йому в руку якусь книжку, що лежала на нічному столику, і побожний фельдкурат заснув з «Декамероном» Боккаччо в руках.
Глава XIII
Швейк йде соборувати
Фельдкурат
…крім святого Серапіона – таких святих кілька. Один – чернець-пустельник, уславився тим, що продавав себе у рабство, щоб проповідувати Слово Боже заможним людям. Пом. в добровільному вигнанстві 388 р. Другий – єпископ у Єгипті (пом. 365 р.). Ще один – герой «Легенди про сімох сплячих» («Легенди про сімох братів») стражник рим. імп. Деція. Рятуючись від переслідувань разом з шістьма своїми братами, сховався в печері. Імператор наказав замурувати їх живцем. Але Господь їх приспав. І коли вони прокинулися (в 447 р.) то вважали, що пройшла лише одна ніч. Вони вислали одного за харчами в Ефес. Коли люди довідалися про ці дива, то захотіли їх побачити. Але всі семеро дуже швидко померли.
Люблю Святу Людмилу і Святого Бернарда… – Св. Людмила (870—921). Бабуся Св. Вацлава – чеського патрона. Підступно вбита у замку Тетін. Канонізована в ХІ ст.; Св. Бернард (Бернхард) з Аости (ХІ ст.) – нар. у Савої. Був архід’яконом в м. Аоста (біля Турина). Разом з однодумцями в 1049 р. заснував монастир на гірському перевалі (зараз Вел. СенБернар) у швейцарських Альпах на вис. 2473 м., де давав подорожнім прихисток під час непогоди. Вивів особливу породу собак (сенбернар), яка пристосована рятувати людей з-під снігу після лавин. Вважається покровителем альпіністів та жителів Альп. Зображувався в рясі Ордену августинів з глечиком вина, зерном, блискавкою, а також – чортом, який лежить біля його ніг. Його день відзначають 15 червня.
Не плутати із Св. Бернардом Клервоським (1090—1153) – одним із засновників Ордену бернардинців (цістерціанців).