Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник). Остап Вишня
більмо дуже легко в кожної людини (принаймні його легко впізнає баба Палажка).
Коли до вас приходить хвора й держиться за око, ви зразу кажіть:
– Більмо! Я так і знала.
І зразу ж, щоб не затягти хвороби, й починайте:
– Господи, поможи! Пресвята Богородице, мати помошнице! Стань мені в поміч, у рожденного, молитовного (ім’я) більмо з ока ізігнати. Їхав святий Юрій на білім коні з білими хортами білого зайця ловити. Білого зайця не впіймали, – у рожденного, молитовного, хрещеного (ім’я) більмо з ока ізігнали. Йшли три отці святі, за ними три звірі люті: перший чорний, другий білий, третій сірий. Як уздріли – більмо з’їли…
Тьху! Тьху! Тьху!
Зубний біль
Це – дрібниця. Вмить, в одну мить заніміє, тільки прокажіть тричі:
Місяць у небі,
Медвідь у лісі,
Камінь у полі,
Всі ви три брати.
Як зійдетесь у чисте поле гуляти,
Тоді тільки в (ім’я) молитовного й хрещеного
Почнуть зуби грати.
Тьху! Тьху! Тьху!
Оце «Тьху! Тьху! Тьху!», як бачите, обов’язкове при всякій хворобі. Без «Тьху! Тьху! Тьху!» нічого не поможе.
Жіночі хвороби
Є тільки одна жіноча хвороба. Зветься вона сояшницею. Це – коли «золотник не на місці». Хвороба дуже серйозна, й лікувати її треба вміючи. Але нашому «професорові» це все одно, що… не найду підходящого порівняння.
Логіка в лікуванні сояшниці є. І навіть велика. Раз «золотник не на місці», значить, його треба поставити на його власне місце. От і все! Як це зробити? Треба знати. І баба Палажка це знає. А Наркомздрав, напевно, не знає й улаштовує різні гінекологічні лікарні, родильні доми і т. ін. Витрачає силу грошей… А воно треба тільки покласти в макітру трохи конопель, запалити й приставити ту макітру вінцями до пупа. Ніби така велика «кровососна банка». Воно як потягне – й перетягне «золотник» на своє місце… Але тут треба високого хисту, щоб не допустити до того, що і всю хвору втягне в макітру. Як тільки вже макітра втаскала в себе весь живіт, треба шарахнути по макітрі макогоном…. Воно й «одпустить»… А «золотник» уже на місці, як живий.
Що макітра пропаде, то нічого: для того, щоб людину од смерті врятувати, можна макітрою пожертвувати, хоч би й яка дорога вона була.
Забув іще сказати про «внутрішні» хвороби.
Із «внутрішніх» хвороб найчастіше трапляється нутряна сибірка.
Нутряна сибірка – це хвороба, від якої здебільша мруть, хоч і ходять до баби Палажки якраз тоді, як перші півні кукарікають.
Але завжди запізнюються…
– Позавчора, голубочко, треба було б прийти, а тепер навряд чи допоможу!
– Та позавчора я ще здорова була!
– Ні-ні! Треба було, треба!
А взагалі «охорона народного здоров’я» на селі була поставлена дуже добре. «Медичних пунктів» у кожному селі було по п’ять-шість, коли не більше. «Ліків» так само чимало. Навіть багато. Я гадаю, що коли б їх було хоч трішки менше, не так би заробляли попи на «сороковустах».
Р. S. «Молитви» (вищенаведені) мені пощастило позаписувати, хоч і з великими труднощами