Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї. Володимир Лис
вівсом потилицю чухає.
– Одягай, Мотрунко, запаску, пуйдеш гусей пасти, хай хоч гусак на тебе подивиться, як така стидлива.
– Корова у нас молочниця – цілий день на вигоні вибрикує.
– Ще комар ни вкусив, а вже відро сліз назбирала.
– Виглядала кума, а він псиська прислав, щоб на куму погавкав за вчорашні пироги.
– Візьму-но я лозину, піду сама дочку сватати.
– Гаврильцю, чого в тебе писок став, як рильце? Мо’, гороху чужого наївся?
– У неї коса така, що й мурахи цілують.
– Покличу місяця, щоб у відро заглєнув, ци я води принесла.
– Так пити хочеться, що й добрий кусок сала з’їла б.
– Розсокоталися, ніби Феську язикату побачили.
– Як півень ни встереже, то курка і два яйця зразу знесе.
– Так глєнула, що на другім силі горщики заторохтіли.
– Така криклива, що й ворота дрижать.
– Така гнівлева, що й двері бояться рипнути.
– Посватався на чуже сило, а типер у свему на дівок заглядаєця.
– Якби хто приніс пирога, то вона, може, й розчесалася б.
– Сім верст до небес, та на восьмім додом дорогу все їдно згадаєш.
– Чого то, кумо, ваш кум на вас вашим голосом вчора кричєв?
– Ліпше прийдіть взавтра, бо сьогоднє ще не всі пироги доїли.
– Жінка як тичка, зате чоловік у неї як бричка.
– Сідайте, Параско, бо, певно, вже у вас язик стомився.
– Та Явдоха така пройдоха, що й у болоті не замочиться.
– Така пролаза, що й крізь мишачу нірку пролізе.
– То ж так: хто за долею плаче, той сонця й літом ни побачить.
– Як дівка ни на ту ногу встане, то парубок на неї ни так гляне.
– Щось ви-те, куме, ни з того берега прийшли.
– Як був квас, то й не було вас, а тепер квасило, то де вас носило?
– Як наварив, Омельку, так і їж.
– Принесіте, куме, риби, то й хліб до неї буде.
– Кажеш, ти добрий? А ти-но руку пчолі настав.
– Ліпше самому по дорозі йти, ніж удвох із гицелем.
– Ранок – ото тобі й панок, як ни вспієш наробитись, будеш ввечері журитись.
– Зимою день, як літом у комара ніс.
– Робить, як комар, а їсть, як віл.
– У нас стики того сіна, що коза за день з’їла.
– Та так робить, що й мокре ліпше горить.
– Йшов свататися, та об гарбуза спіткнувся.
– Наївшися, напившися – гвавтоньки женитися. А як я зголодію, де ж я жінку подію?
– Ганька за Грицем сохне, а Гриць і не охне.
– Скіко м’яко ни стели, а самому твердо спати.
– Скоріше ожениться солом’яний парубок, як вийде замуж ота кам’яна дівка.
– Поле бачить, а ліс чує, де й Гаврило заночує.
– Поволочився за багатою, а у вбогої та любої – уже дитей трійко.
– Приніс відро чужого розуму, а хто пити буде?
– Такеї буйні вітри у нього в голові, що сусідські ворота обломилися.
– Дурного Гаврила й Параска побила.
– Скільки б воду решетом ни носив – ни порозумнішаєш.
– Порадив,