Перлини української класики (збірник). Василь Стефаник
ніби й не бачили і все репетували та лаялись. Старий Кайдаш постив, бо тоді була п’ятниця. Він був голодний та сердитий. Жіночий крик дратував його.
– Покиньте мотовило, бо так і впечу обох по спині кочергою! – крикнув він на всю хату.
Молодиці стояли бліді, як смерть, і од злості ледве дихали. Вони вже не мали сили самі покинути те мотовило. Кайдаш кинув з усієї сили об землю кочергою, вихопив з їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки. Свекруха й невістка розійшлись набік.
– Чого ви лаєтесь? Чого ви сваритесь? – почав Кайдаш. – Господи! Сьогодні свята п’ятниця, а вони тебе, неначе на злість, тільки до гріха доводять. Нащо тобі, Мотре, те мотовило?
– Буду свої починки мотать. Одначе у вас доброї сорочки не заслужиш, – сказала Мотря.
– Вона хоче прясти собі на полотно нарізно од нас, – сказала Кайдашиха, ледве дишучи.
– Нащо тобі прясти нарізно? Чи тобі хто полотна не дає, чи що? – спитав Кайдаш у Мотрі.
– Хочу прясти, бо маю право, – сказала Мотря.
– Ставте, тату, мерщій хату через сіни, – обізвався Карпо.
– Ти б лучче свою жінку трохи приборкав, щоб не так високо літала, – сказав батько.
– Хіба моя жінка курка, щоб я їй крила обборкав, – сказав Карпо.
– Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна.
– Далеко вам до моєї чуприни! – обізвався Карпо.
– Ти думаєш, що в мене руки не доросли до твоєї чуприни? – крикнув батько.
– Мабуть, уже переросли… Мати кривдить жінку, а ви мене, – сказав Карпо.
– Хто ж тебе зобижає? Xiбa я тобі їсти не даю? – крикнув батько.
– A xiбa ж ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте.
– Нащо тобі гроші? Xiбa хочеш їx пропить? – сказав батько.
– А хоч би й пропить. Яке вам до того діло? – сказав Карпо.
– То ти мене будеш на старість вчити! – кричав старий Кайдаш, блідий, як смерть, та все приступав до Карпа.
– Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро. Одрізніть нас.
– То ти через свою дурну жінку будеш мені цвікати таке у вічі! Чого ти, бісова дочко, гризешся з матip’ю? – крикнув старий Кайдаш, махаючи поламаним мотовилом. – Чи ти хочеш бути найстаршою в xaтi, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом.
Кайдаш махнув на Мотрю мотовилом i зачепив її по руці.
Між батьком i Мотрею став Карпо, неначе із землі виріс.
– Тату, не бийте Мотрі, – крикнув він несамовито, – яке право ви маєте бить мою жінку?
– А чом же вона не слухає матері та тільки збиває бучу в моїй хаті?
– Ба не Мотря винна, а мати. Мати всю важку роботу скидає на Мотрю, а сама тільки походеньки та посиденьки справляє.
– То це ти таке говориш за свою матір? – крикнув Кайдаш.
– То це ти мені колеш очі через свою жінку? – крикнула Кайдашиха, приступаючи до Карпа з другого боку. – От чого я діждалась на старість од своїх дітей!
– Як ти